І пам'яті свіча не згасне…

         Щороку в Україні відзначається День пам’яті жертв голодомору. Нині цей день припадає на 23 листопада. Це нагода згадати історію, вшанувати тих, чиє життя було зруйноване або знищене у ті страшні часи сталінського режиму. Українці ніколи не були байдужі до цієї трагедії, про акт геноциду писали свої твори українські письменники, Голодомор став темою багатьох мистецьких творів. Про ті події вже написано багато наукових праць, книг, статей, знято фільмів. У сучасному світі про масові вбивства шляхом штучно створеного голоду вже не бояться говорити. А втім, як і раніше, вона залишає багато таємниць, і запитань інколи більше, ніж відповідей. Щоб розуміти, через що пройшли наші предки, відчути, яку складну історію переживала Україна 91рік тому, ми представили добірку художніх та публіцистичних книг, у яких розкривається тема Голодомору.  Голодомор - ця тема традиційно на слуху наприкінці листопада, коли українці вшановують пам'ять про жертв однієї із найбільших трагедій у своїй історії.  

           У той час навіть на Заході не завжди визнавали факт Голодомору, а тим паче голод як спосіб терору і винищення українського населення. Окрім представлених книг існує ще багато видань та творів, присвячених темі Голодомору. Одним із найважливіших результатів із дослідження Голодомору та вшанування пам'яті жертв є «Національна книга пам'яті», видана у 2008 році на замовлення Українського інституту національної пам'яті. Художні твори, наукові та історичні дослідження дають змогу кожному дізнатися правду про страшні часи голоду та зробити свої висновки.

Книжки про Голодомор, які варто прочитати.

Список документів, представлених на книжковій виставці «Намір»

 

«Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні»

«Книга Скорботи України. Кіровоградська область». Том 1.

«Великий голод в Україні 1932-1933 років»

«Голодомор 1932–1933 років — Геноцид українського народу»

«Голодомор 1932-1933. Олександрівський вимір», Білошапка В. В., Петренко І. Д.

«Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор»

«Марія», Улас Самчук

«Біла молитва братика», Антоніна Листопад

«Геноциди Сталіна», Норман М. Наймарк

«Голоси із 33-го: Голодомор на Кіровоградщині»

«Голод 1946 – 1947 рр», Воронов І.О., Пилявець, Ю.Г.

«Голодовка», Мукерджи Шухбхаш

«Геноцид українського народу 1932 – 1933»

«Сталінсько-гітлерівський геноцид українського народу». Факти і наслідки.

«Жнива скорботи», Конквест Роберт

 «1933: трагедія голоду», Кульчицький, С.В.

«Голодний мор 1932-1933 років на Кіровоградщині». Мовою архівних документів.

                                   «Марія» Улас Самчук

       «Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933», - посвята, якою Улас Самчук почав свій роман - перший художній твій про події Голодомору. Він був заборонений у часи радянської влади, адже розкривав жорстку правду про штучний голод, створений для знищення української нації. Власний досвід та свідчення очевидців трагедії лягли в основу твору письменника. Головна героїня – сімдесятирічна Марія, разом із рештою українців зазнає страшного голоду. Сильна характером жінка пережила у своєму житті багато горя. У образі Марії уособлена сама Україна. Твір відображає реальний стан речей у 30-х роках, дає розуміння, наскільки важко було жити селянам, змушує задуматись про істинні цінності.

           «Жнива скорботи»,  Роберт Конквест.  Книга вперше побачила світ у 1986 році. Це одна з найґрунтовніших праць, яка була написана в часи, коли не тільки в колишньому Радянському Союзі, а й у багатьох країнах Заходу не визнавали навіть сам факт Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. Дослідження всебічно розкриває правду про геноцид проти українського народу, насамперед його штучність та спланованість радянським тоталітарним режимом. Колективізація і голодомор 1929–1933 років — ця чи не найжахливіша соціальна катастрофа нашого століття призвела до більших жертв, ніж перша світова війна. То й була справжня війна радянського режиму проти власного народу, відлуння якої чутно й дотепер. Події, висвітлюванні в цій книзі, в узагальненому вигляді можна представити так. У 1929–1932 рр. комуністична партія під керівництвом Сталіна з причин, які розкриватимуться далі, завдала подвійного удару радянському селянству, — йдеться про розкуркулювання й колективізацію. Розкуркулювання означало, по суті, фізичне знищення або депортацію на Північ мільйонів селян разом з їхніми родинами. Офіційно розкуркуленню піддягали найзаможніші селяни, на ділі ж його жертвами стали найвпливовіші й найнепокірніші, — ті, хто не погоджувався з політикою партії. Що ж до колективізації, то її мета полягала в цілковитій ліквідації приватного землеволодіння й концентрації решти селянства в контрольованих більшовиками "колективних" господарствах. Реалізація цих планів спричинялася до мільйонних жертв, головним чином серед депортованих, але також і серед тих, хто залишався на своїй батьківщині (наприклад, у Казахстані). Після цього, в 1932–1933 рр., сталося те, що можна охарактеризувати як терор голодом (або, як ще кажуть, — голодомор) проти колективізованих селян України.