Літературний альманах

«Я в світі щиро працював, я сіяв, те що Бог послав»

       Павло Платонович Чубинський – вчений-етнолог, поет, фольклорист, юрист, журналіст, громадський діяч, активний учасник українського національного руху, автор тексту Державного Гімну України. Народився Павло Платонович 15 (27) січня 1839 року на Київщині у небагатій дворянській родині. Змалку захоплювався географією, мріяв подорожувати. Навчався у Другій київській гімназії, а по її завершенню – вступив на юридичний факультет до Петербурзького університету. У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади, був автором журналу «Основа», завдяки чому познайомився з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим, Пантелеймоном Кулішем. За участь у мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації Чубинського виключили з університету, але це не завадило йому у 1861 р. у Петербурзі захистити дисертацію і здобути науковий ступінь кандидата правознавства. Повернувшись того ж 1861 р. на Україну, Павло Платонович пише чимало статей для газет і журналів, зокрема на тему українського фольклору. Водночас клопотався відкриттям безкоштовної школи для селян у Борисполі, але дозволу влади отримати не вдалось. У 1862 р. кілька українофільських об’єднань утворили «Громаду», та невдовзі проти цього об’єднання відкрили кримінальну справу. Восени того ж року Чубинський написав майбутній гімн українців – вірш «Ще не вмерла Україна». У наш час як Державний Гімн України було затверджено слова першого куплету і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна» на музику Михайла Вербицького. Після прийняття Валуєвського циркуляра 1863 р. Павло Чубинський потрапив під негласний нагляд, і згодом був висланий на поселення в Архангельську губернію за активну проукраїнську діяльність. Оселившись в Архангельську, Чубинський працював слідчим, потім секретарем статистичного комітету, редактором губернської газети, чиновником з особливих доручень при губернаторі. Він здобув авторитет великого організатора науки і невтомного дослідника Північного краю. Зрештою Чубинському дозволили повернутися в Україну, тут він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Катериною Порозовою (у 1872 р. пара взяла шлюб, мали 4 дітей).Взимку 1869 р. Чубинський перебрався до Петербурга, де став членом Географічного товариства, а вже за рік очолив етнографічну експедицію до України. За два роки дослідники об’їхали Південно-Західний край. Зібраний матеріал увійшов у семитомну працю «Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край», яка отримала золоту відзнаку на Географічному конгресі в Парижі та нині вважається однією з найфундаментальніших. У цій роботі зібрано понад чотири тисячі обрядових пісень, понад триста казок і легенд, багато прикмет, приказок, прислів’їв тощо. Також Павло Чубинський відомий як поет: 1871 р. в Києві вийшла збірка його віршів «Сопілка Павлика», у якій були ліричні вірші, що вражали читача щирістю почуттів. Стараннями Павла Платоновича в Києві 1873 р. було відкрито Південно-Західний відділ Російського географічного товариства. Тоді ж Чубинський провів перепис населення Києва, за підсумками якого виявилося, що більшість киян рідною мовою вважають саме українську. Влада вважала це провокацією, тому Географічне товариство закрили, а Чубинського після Емського указу 1876 р. знову вислали з Києва. У 1877-1879 рр. жив і працював у Петербурзі. 1879 р. Чубинський пішов у відставку та повернувся на Батьківщину. За рік він важко захворів і до кінця життя був прикутий до ліжка. 14 (26) січня 1884 р., лише за один день до 45-річчя, Павла Чубинського не стало. Доля підготувала для Павла Чубинського багато випробувань, та все ж він знаходив у собі сили продовжувати боротьбу за українство!

 

 

                             Ангели, які тримають українське небо

      З метою вшанування подвигу учасників Революції гідності, увічнення громадянської і національної відданості, сили духу і стійкості громадян та з нагоди Дня Героїв Небесної Сотні Розумівська філія КЗ «Центральна бібліотека» долучилася до акції «Ангели памʼяті-2025».  Світла пам'ять Героям Небесної Сотні.

        На уроці історичної пам'яті «Ви першими стали за гідність, за волю» запрошеним ведучі розповіли про події, які відбулися у лютому 2014 року, переглянули відеоролик «Ангели майдану» про героїчні моменти на Майдані Незалежності.

     #тижденьпоезії2025

        Пісня тисячі голосів: Національний тиждень читання 2025.

     Цьогорічна тема Тижня читання — «Пісня тисячі голосів», а гаслом стали слова Сергія Жадана: «З чого все почалося? Вона заговорила про мужність і зброю. В неї навіть не голос – в неї багатоголосся».

   У Розумівській філії КЗ «Центральна бібліотека» тиждень поезії розпочався з літературного калейдоскопу «Поезія - вільна душа», запросивши до спілкування із цікавою особистістю жительку села Людмилу Корнеєву. Пані Людмила поділилася з учасниками заходу своїми роздумами, почуттями, спогадами про дитинство, поглядами на життя. Зустріч вийшла надзвичайно зворушливою та залишила багато приємних вражень.

     На літературному калейдоскопі «Поезія - вільна душа» цитує рядки віршів української поетеси Ліни Костенко Людмила Корнеєва, і говорить: «Я дуже здивована, як можна в чотирьох рядках передати невимовний біль, горе та розпач. Розпач і злість — це ті почуття, які огортають сьогодні серце кожного українця.  Я вважаю, що саме Ліна Костенко берегиня нашої України».

     Та дуже гарно процитувала рядки української поетеси Наталки Білоцерківець.

                                             Афганістан: біль та пам'ять

         36 років тому в Афганістані закінчилася десятилітня військово-політична спецоперація Радянського Союзу, участь у якій взяли 160375 військовослужбовців – вихідців з України, 3360 з яких – загинули, 72 – пропали безвісти, 3560 – стали інвалідами. Згодом війну в Афганістані керівництво тодішнього СРСР визнало політичною помилкою. 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. До цієї дати в бібліотеці організована книжкова виставка-реквієм «Ті спогади, то вічний серця біль».

       На території місцевої школи біля меморіальної дошки воїну-інтернаціоналісту Василю Зеленьку, який загинув 1985 року в Афганістані, вшанували пам'ять та віддали шану працівники Розумівського старостинського округа, філії «Музею історії села Розумівка» комунальної установи «Олександрівський краєзнавчий музей», Розумівської філії комунального закладу «Центральна бібліотека», сільського Будинку культури комунального закладу «Центр культури та дозвілля», жителі села.    На сільському кладовищі біля могили, де похований Василь Зеленько хвилиною мовчання пом'янули воїна, який загинув на чужих землях, виконуючи свій громадянський обов'язок.