Немає більшої сили, ніж стійкість духу добровольця                                    

14 БЕРЕЗНЯ – ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ

      День добровольця – це свято справжніх патріотів. Людей, які свідомо, за покликом серця у важкий для нашої країни час стали на захист її суверенітету і територіальної цілісності. Саме 14 березня 2014 року розпочався бойовий шлях першого добровольчого батальйону, коли понад п’ять сотень бійців Самооборони Майдану прибули на полігон в Нові Петрівці Київської області. З нагоди Дня українського добровольця, в бібліотеці відбувся урок патріотизму «Герої нескореної України», перегляди літератури «Люди, що несуть державу у своїх душах» де розміщені книги із нових надходжень. Організовано благодійну акцію «Подаруй воїну книгу», яка триватиме до 21 березня.       

                                   Книга «Аеропорт» Сергія Лойко 

     Головна книга про війну, якої не мало бути та про героїв, які хотіли жити, але помирали», – так Сергій Лойко написав про свій роман у передмові. «Аеропорт» – це книга для людей, які готові до правди, які не закривають очі на реальність і знають, що війна – це не «десь там далеко». Війна поруч. Про смерті та втрати, про зради та дружбу, про біль та ненависть, злість і любов, про події, які ділять життя на до та після. А ще про те, де брехня, а де правда на цій війні. Книгу видали в 2015 році одразу двома мовами – українською та російською, а згодом Сергій Лойко вніс доповнення і книгу перевидали під назвою «Аеропорт. Нова редакція». Роман оснований на реальних подіях, але всі дійові особи (а їх багато) вигадані. 242 дні Донецький аеропорт обороняли сміливі військові та відважні добровольці, яких називають «кіборгами». П’ять діб боїв описує у романі Сергій Лойко, а також частково події до цього та після. Не просто читати такі книги, бо вони про страшну реальність, про жорстоке сьогодення, про смерті найкращих людей (а на війні саме такі й гинуть) та про тих, хто залишився живим.  «Аеропорт» – це роман-сповідь, це крик, що виривається у людини від розпачу та від болі. 

                   211 років від дня народження Тараса Шевченка

        9 березня особлива дата для українців – День народження Тараса Григоровича Шевченка. Його називають нашим пророком, Великим Кобзарем і українським генієм. Шевченко був відомий і боротьбою за визволення українського народу. Пройшло 211 років від народження Великого Кобзаря, проте кожне слово, написане поетом, і досі актуальне.

                               Цікаве про Шевченка

1.    Т.Г.Шевченко – великий художник-академік. Його  картини у оригіналах і частково в гравюрах на дереві та металі, виконані олією, тушшю, аквареллю, свинцевим олівцем, сепією та в техніці офорта дійшли до нас.

2.    Творчість Кобзаря – багатогранна, як і його талант. Він був і глибоким ліриком, і творцем епічних поем, і видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем. 

3.    Під час одного з приїздів до Кирилівки Тарас Григорович намалював батьківську хату й портрет діда Івана. Поет дуже любив свого діда.  Іван Андрійович Шевченко розповідав своєму онукові про народне повстання Коліївщину, свідком якого був сам. 

4.    В останній рік свого життя Тарас Шевченко власним коштом видав «Букварь южнорускій», за яким навчатися грамоті рідною мовою мали дорослі українці в недільних школах.

5.    Тарас Григорович був людиною середнього зросту.  Зберігся формулярний список про службу лінійного Оренбургського батальйону  № 1, у якому зазначено зріст рядового Шевченка.

6.    Навесні 1838 року  поет Василь Жуковський та художник Карл Брюлов вирішили викупити талановитого юнака з кріпацтва. Погодився відпустити Тараса і пан Енгельгардт, але запросив неймовірну на той час суму.

7.    На початку 70-х років минулого століття вдалося вперше зблизька сфотографувати Меркурій – близько 300 кратерів, один з яких назвали на честь Тараса Шевченка.

8.    Найбільший портрет Тараса Шевченка у розмірі понад 500 квадратних метрів було намальовано в Харкові в жовтні 2014 року на стіні 17-ої поверхівки.

9.     Місцем вічного спочинку поета стала Чернеча гора в Каневі.

10.                      Нова українська літературна мова почала формуватися в кінці 18 – на початку 19 ст. Поштовхом до цього стало пробудження національної самосвідомості української інтелігенції, її потяг до вивчення своїх історичних і фольклорних джерел, увага до народної мови. Активними учасниками процесу творення української літературної мови на народній основі були І.Котляревський, Г.Квітка-Основ’яненко, А.Метлинський, Є Гребінка.