ЧОРНОБИЛЬ - ТРАГЕДІЯ СТОРІЧЧЯ
Радіонукліди... Скільки
тривоги внесли ці слова у наше життя! З'явилися нові тривоги, і головна з них —
майбутнє нашої планети. Біда причаїлася скрізь: і у ґрунті, й у воді, у
повітрі, у їжі. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко
уражені невидимою чорною хворобою. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять
сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його
цілющими дарами. Чорний круг невідомо скільки років залишиться незагойною раною
на лоні природи, закарбується у серцях людей, які покинули рідні домівки,
обжиті, влаштовані місця, могили своїх батьків. З цієї чорної квітневої ночі
1986 року минуло 27 років. Учням Розумівської ЗОШ 9 – 11 класів та вчителям Голинській Н.А.,
Куценко Л.В., директор школи Джоган В.М., які були запрошенні на годину пам’яті, була представлена презентація «Чорнобильська
трагедія – біль України», виставка книг «Чорнобиль – скорбота пам’яті».
Офіційна довідка (середина травня 1986
року). Із зони вивезено понад 90 тисяч жителів; загублено 48 тисяч гектарів
земельних угідь; виведено із ладу 14 підприємств; 15 будівельних організацій;
втрачено 900 тисяч квадратних метрів житла; 10400 приватних будинків. Через 20
років після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником.
Сюди повертаються рідкісні тварини. Чорнобильська зона вже не є закритим
об'єктом, іноземним туристам дозволено фотографувати на тлі саркофагу,
відвідувати мертве місто Прип'ять, околиці рудого лісу.
Безумство
хоробрих – вогонь на вогонь,
I
полум’я серця, і вітер долонь,
Де
подвиг і подих в єдине злилось.
Як
рідна земля і розбурхана вись.
Безумство
хоробрих – життя за життя,
Щоб
тільки лишилися мати й дитя.
Не
всі виживають, та житиме світ —
I
спів материнства, і день-первоцвіт.
А
думка людська пам’ятатиме вас,
А
пам’ять людська повертатиме вас.
У
1986 року коли сталася трагедія на ЧАЕС, сім осіб жителів села Розумівки були
призвані на ліквідацію Чорнобильської катастрофи. Кривенко Іван Васильович,
Голинський Петро Петрович, Горобець Анатолій Борисович, Куценко Василь
Петрович, Волков Микола Іванович,
Христенко Віктор Вікторович, Джоган Іван Микитович. На превеликий жаль в
живих уже немає Голинського П.П.,
Горобця А.Б., та Джогана І.М , але подяка 05.09.1987 року та нагрудний
знак «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» Джогана Івана
Микитовича зберігаються в народному музеї історії села Розумівки які були
представлені учням школи.
За днями дні — минув повільно рік, за
днями дні — і 27-й минає. Нехай же лихо наше проминає і в світі не повториться. Ні! Ні! Хай стане
мир міцнішим у стократ, Хай над землею чисте небо буде. Чорнобиль —
попередження, набат. Його уроків людство не забуде.
