Українське козацтво –
наша гордість і слава
14
жовтня українці святкують одразу три свята. Перше – Свято Покрови Божої Матері,
друге – День українського козацтва, третє свято – День захисника України. Усі
ці свята дуже взаємопов’язані і виникали
послідовно - 14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої
Богородиці. У народі говорять: «Покрова накриває траву листям, землю снігом,
воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем». Це свято вважається одним із найбільш
шанованих свят в Україні. Не виникає навіть суперечок між православними
українцями й рідновірами, котрі хоч і вкладають у це свято зовсім різний зміст,
ставляться до нього дуже шанобливо. Зі святом Покрови співпадає святкування Дня
українського козацтва. З давніх-давен Божа Матір вважалася покровителькою
усього українського козацтва. А на Січі запорозькі козаки збудували церкву на
честь Покрова Богородиці з її іконою. І до речі, саме у цей день, козаки
збирали Велику раду, на котрій обирали гетьмана й визначалися з подальшими
військовими планами. Відомий український етнограф Олекса Воропай писав, що
після зруйнування Катериною ІІ Запорозької Січі, козаки, ідучи за Дунай, несли
з собою ікону Покрови Пресвятої Богородиці. Цікаво, що козаки настільки глибоко
й щиро шанували образ Покрови Божої Матері, вірили у її силу й урочисто
святкували цей день, що у народі закріпилася й друга назва свята – Козацька
Покрова. Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про
них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у
нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю
нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській
культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру,
гідність та звичаї усього нашого народу. Друга спроба вибороти незалежність
українського народу й держави здійснювалася у тяжкі 1917-1920 роки. Третя – уже
в наш час – під час розпаду радянської імперії, коли прокинувся волелюбний
інтерес до власної історії й генетичної пам'яті. Четверта хвиля цього інтересу,
– напевно, сьогоднішня. Адже, з 2015 року 14 жовтня є державним святом і
неробочим днем – Днем захисника України.
В сільській бібліотеці представлена на
книжковій виставці “День українського козацтва” та є чимало матеріалів,
пов’язаних з подіями визвольного руху на
Україні 1918 – 20 рр. В тому числі історичні матеріали про героїчний подвиг
Миколи Скляра (Чорного ворона) та наших односельців. Привертає увагу численних
туристів пам’ятним знаком на могилі борців за волю України отамана Чорного
Ворона (Миколи Скляра) та майже трьохсот його козаків, що полягли смертю
хоробрих у жовтні 1920 року. Це були
борці за волю українського народу. І тут переплітається історія минулого і сьогодення….
До могили
отамана Чорного Ворона.
В лісі над просікою, що проходить
праворуч із балкою зі Шпакової до Розумівки. В місці, де сходяться обидві
балки,недалеко від станції Хирівка, трохи західніше від неї постала висока
могила борцям за Волю України. Похований отаман Чорний Ворон(Микола Скляр) та
його побратими. 2005 році було
встановлено нового дубового хреста на
могилі холодноярців. 2010 році викопано і освячено криницю, яку назвали
«козацька». 29 квітня 2017році було
офіційне відкриття і освячення пам’ятника холодноярцю письменнику, автору
книги "Холодний Яр" Юрію
Горлісу-Горському. Пам’ятник має вигляд
розгорнутої книжки з вирізьбленим портретом автора. Нижче – надпис: він боронив
цю землю від більшовиків 1920, подвиг героїв описав у книзі «Холодний Яр» 1937,
полеглим побратимам встановив пам’ятник1942 році. Шлях Чорного Ворона. Будується асфальтована дорога
до місця поховання повстанця отамана на
псевдо Чорний Ворон Микол Скляр. Місце гордощів і болю!
