Чорнобиль в серці України, а тінь його по всій Землі…..

    Роки минують, а біль не вщухає, та болить незаживаючою раною смутку і втрат.  Ядерна стихія після аварії на ЧАЕС опалила долі мільйонів українців, тож ми в неоплатному боргу перед героями – чорнобильцями, які захистили теперішні й прийдешні покоління від радіаційного лиха та вшановуємо тих, хто ціною героїчних зусиль, ціною власного життя і здоров’я, зумів зупинити ядерного монстра.   26 квітня 1986 року сонячний весняний день затуманила звістка про вибух на ЧАЕС. На ліквідацію аварії  з'їхалися всі не байдужі люди з різних міст і сіл України, вісім осіб жителів сіл Розумівки та Миколаївки  були  призвані на ліквідацію Чорнобильської катастрофи.

    Минає вже 36-а річниця Чорнобильської трагедії, але в наших серцях досі залишаються в пам’яті люди, які жертвували власним здоров’ям для спасіння України та своїх родин.  Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії і тим, хто живий, і кого немає поруч з нами. Схиляємо голову перед пам’яттю до передчасно померлих від радіаційного смерчу.  На превеликий жаль в живих уже немає Голинського П.П.,  Горобця А.Б., Джогана І.М., Христенко В.П.

      Масштаби лиха Чорнобильської катастрофи та його наслідків стали найтяжчими в історії нашої планети. На виставці-реквієм «Біда забрала в мене щастя радіти теплому дощу…» представлені твори та матеріали, що висвітлюють ті події.

                   Спогад про аварію на ЧАЕС Джогана Івана Микитовича. 

    По призову військового комісаріату визвали мене, і ще багато інших людей для відправки на ЧАЕС на ліквідацію аварії. Було це в 1988 році в жовтні. Збір був призначений в Олександрівці на шість годин ранку. Їхали довго, було звичайно страшно тому, що чекає нас там. В Києві нас одягли у військову форму і відправили на Прип’ять. Я потрапив у частину №17 «Московська», яка була на болотах. Пробули ми там 17 днів. Працював усі сімнадцять днів на станції зв’язку. Після закінчення терміну пройшов обстеження і був відправлений на станцію, де працював у їдальні, обслуговував робочих. Пропрацював я там три місяці, без виїзду. В нічну зміну носили продукти черговим на четвертий реактор. Скільки машин схоронених, всі засипані піском, ні до чого не можна було торкатись. Це дуже страшна картина. Додому прийшов 25 січня 1989 року, получив дозу 4.800 БЄР.

     Дякуємо всім, хто боровся з цією страшною бідою! Вічна пам'ять загиблим. 

 

                                          Міфи і правда про рівність

         Годину дискусії гендерної рівності «Рівні, але різні» ми розпочали під девізом: «Ти не можеш змінити світ, але не маєш права нічого не робити для цього».  Ми все частіше чуємо і використовуємо слово «ґендер», складне поняття. Це, що модне слово? Чи вимога сучасності? Мости чи стіни? Права жінки, матері і дитини? Всі ці питання, і багато інших сьогодні ми обговорювали в Розумівській філії із запрошеними на зустрічі.  Віражі літературні «Гендерна рівність – ознака правової держави» та «Подолаємо гендерні стереотипи – разом» ознайомили запрошених з книгами, буклетами, порадами та виставковими матеріалами про законодавство у сфері гендеру, історичний аспект проблеми та політику в Україні.

 

 

                                                          За чисте довкілля

      15 квітня 2022 року День благоустрою в рамках щорічної всеукраїнської акції «За чисте довкілля», працівники Розумівського старостинського округу долучитися до щорічної акції для приведення у належний санітарний та естетичний стан територій.