Краєзнавча мандрівка «Джерельна криниця рідної сторони»

Спасибі людям, що зростили ліс:

І за красу отих зелених кіс,

В яких стоять гнучкі берізки білі.

Коли б не ліс, не знали б ми про те,

Що є фіалка й пролісок на світі,

Як у маю конвалія цвіте –

Найкраща, найніжніша серед квітів.

Від суховіїв сохнула б земля,

Була б вона подібна до пустелі,

А ліс накличе хмару на поля –

Дощі проллються весняні, веселі...

Спасибі ж людям, що зростили ліс:

За всі дуби, ялини в пишнім гіллі

І за красу отих зелених кіс,

В яких стоять гнучкі берізки білі.

             М. Познанська

 

                                    Заказник Миколаївський

(Заказник створено для охорони мальовничого природного комплексу, що складається з балкової мережі зі збереженою у природному стані різноманітною рослинністю)

         Ландшафтний заказник «Миколаївський» загальнодержавного значення в Україні, загальною площею 133 га, знаходиться в Олександрівського району в околицях історично відомого села Розумівка на південний схід від села Миколаївка. Його територія заказника знаходиться в балковій системі із добре збереженими природними комплексами. Серед різноманітного рослинного покриву заказника переважають ліси.

        Тут збереглися на значній площі грабово-дубові та грабово-липово-дубові ліси. Окремі дуби в цьому масиві досягають 100 років. Крім домінуючих дуба, граба та липи значну домішку в деревостані становлять такі породи як клен гостролистий, клен татарський та клен польовий, в’яз. В лісі добре виявлений підлісок, в якому переважає ліщина, поодиноко зростають калина-гордовина та бузина чорна. Трав’яний покрив в цих досить густих лісових угрупованнях, як правило, розріджений, але в ньому є низка рідкісних видів. Звичайними тут є такі неморальні види, як копитняк європейський, яглиця звичайна (по днищу місцями домінує в покриві), медунка вузьколиста, чистець лісовий, кадило сарматське, переліска звичайна, осока волосиста та ряд інших. Тут виявлені місцезростання видів із Червоної книги України – лілії лісової, яка розсіяно зустрічається по масиву, і коручки темно-червоної. Серед рідкісних лісових видів слід назвати реліктові види – шоломницю високу та кадило сарматське.

          Незначну площу в заказнику займає степова рослинність, яка розміщується на високих пагорбах. На цих ділянках добре збереглося флористичне ядро різнотравно-типчаткових степів, де значну домішку утворює тимофіївка степова. Серед різнотрав’я зростає сон чорніючий, занесений до Червоної книги України, та малопоширені в області види – півники угорські, скорцонера пурпурова, оман шершавий, відкасник Біберштейна. На екотоні між степовими ділянками та лісом виявлено місцезростання малопоширеного виду – шолудивника Кауфана.

         Нижчі місця в рельєфі цієї території займають (в напрямку згори до низу) – остепнені луки, справжні луки, водойми. Ділянки остепнених лук представлені угрупованнями тонконогу вузьколисту із спів домінуванням полину австрійського. Незначні за площею ділянки справжніх лук утворює костриця лучна із спів домінуванням тонконогу лучного. Серед різнотрав’я значну домішку становить перстач гусячий. Слід відмітити наявність тут також смуг прибережно-водної рослинності, яка розміщується навколо ставу. В них переважає осока гостра, також тут зростають комиш лісовий та живокіст лікарський. У заболоченій частині ставу утворилися високо травні угруповання очерету із спів домінуванням рогозу широколистого.

         Фауна урочища має типовий лісостеповий характер. Складний рельєф та велика кількість екотопів обумовлюють багатство та різноманітність фауністичних комплексів. Фауністичне ядро складають в основному представники деревно-чагарникового та водно-болотного комплексів, що пов’язано з переважанням відповідних екотопів в межах урочища. На лісових ділянках із ссавців досить звичайні свиня дика, козуля європейська, лисиця звичайна, куниця лісова, їжак звичайний. Вздовж лісових доріг та на галявинах в багатьох місцях зустрічаються кротовини.

        Із птахів в лісі домінують зяблик, соловейко західний, вівчарик-ковалик, синиця велика. У значній кількості зустрічаються горлиця звичайна, ковалик жовто-бровий, синиця голуба, костогриз, дрізд чорний, дрізд співучий, славка чорноголова та мухоловка сіра. У невеликій кількості зустрічаються великий строкатий дятел, зозуля, іволга, сойка, крук, голуб-синяк. Лісовий масив заказника відзначається досить високою чисельністю хижих птахів. Над лісом та степовими ділянками постійно з’являються канюки та осоїди. Серед земноводних у лісі найбільш численна ропуха сіра.

          На узліссях часто трапляються вівсянка звичайна, щеврик лісовий, сорокопуд-жулан, крутиголовка, щоглик та одуд.

         Фауністичний комплекс, що склався на степових схилах з поодинокими деревами та кущами, небагатий. Із ссавців частіше за інших зустрічається заєць сірий. Птахи представлені жайворонком польовим, чеканом чорноголовим. На окремішніх деревах гніздяться дрізд співочий, зеленяк, щиглик та сорокопуд-жулан. На водоймі добувають їжу чапля сіра, лунь болотяний, крячок річковий, крячок чорний. По берегах трапляються чекан луговий, очеретянка лугова, а також значна кількість жаб озерних. У невеликому кар’єрі, що розташований неподалік від ставка, гніздяться бджолоїдка та горобець польовий. 

         Природний комплекс заказника «Миколаївський» має велике наукове значення. Тут збереглася різноманітна рослинність, у складі флори чимало рідкісних видів. Гніздиться рідкісний вид птахів – голуб синяк. Лісовий масив має велике значення як місце мешкання хижих птахів, а також для відтворення мисливських тварин – свині дикої та козулі.            

   Джерело:  Заповідні куточки Кіровоградської землі – Колектив авторів під заг.ред.д.б.н. Т.Л.Андрієнко.-Київ: Арктур-а; 1999. 240 стор., 32 рис., 53 кольор.іл. ISBN 966-7572-01-3

 

        «Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає» – промовляє до нас Леся Українка.

25 лютого 2024 року 153-тя річниця  від дня народження  Лесі Українки 

(Лариси Петрівни Косач) – геніальної дочки українського народу!

       З повномасштабним вторгненням ворога на наші українські землі, з новою силою звучить художнє слово видатної української письменниці, перекладачки, громадської та культурної діячки.  Народилася Лариса Косач 1871 року у Новограді-Волинському, її дитячі роки минули на Волині – в Луцьку та у батьківському маєтку в селі Колодяжне. Волинь – це край дитинства Лесі Українки, який залишився для неї на все життя наймилішим куточком землі. Тут вона слухала пісні, казки, пізнала народні повір'я й обряди, її вразив химерний світ народної міфології. Літературна діяльність поетеси почалася дуже рано: у дев’ять років написала перший вірш, а в тринадцять – надрукувалася. У 19-річному віці Леся Українка, прагнучи полегшити сестрі Ользі процес вивчення дисципліни, написала підручник із cтародавньої історії за прикладом книги Луї Менара (Париж, 1882). Великий вплив на духове становлення Лесі мала родина, передусім, мати – письменниця й фольклорист Олена Пчілка і дядько – видатний діяч культури Михайло Драгоманов. Серед близького оточення родини Косачiв були відомі діячі української культури: Iван Франко, Михайло Старицький, Микола Лисенко та iншi. Спiлкування з ними сприяло творчому зростанню талановитої дiвчини. Лiтературне iм’я – Леся Українка – з’явилось, коли авторцi минуло тринадцять рокiв, ним були пiдписанi вiршi «Конвалiя» та «Сафо» і  опублiкованi у  1884 р. у львiвському журналi «Зоря». Відомо, що впродовж життя Лариса Петрівна вивчала іноземні мови й різною мірою оволоділа принаймні 11-ма: латинською, грецькою, німецькою, французькою, італійською, англійською, польською, болгарською, грузинською, іспанською, шведською, а також українською й російською. Є авторкою неологізмів «промінь» та «провесна». Не зважаючи на хворобу, прекрасно грала на фортепіано, мала покликання до малювання, а також любила вишивати. Разом із подругою Маргаритою Комаровою вишила гарний рушник на могилу Тараса Шевченка. На сьогодні цей витвір прикрашає експозицію Національного музею Т.Г. Шевченка. Леся Українка однією з перших почала говорити про жіночу особистість і непокору: доводила, що жінка вільна обирати свій шлях самостійно.

        Сьогодні весь український народ мужньо і незламно стоїть у боротьбі за свою ідентичність, свободу, за рідну Україну!

 

 

 

                                 Мова – це оберіг людини і нації!

          21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Мова – духовний скарб нації. Це свято не лише нагадує про культурне розмаїття і багатомовність світу, а й про право кожного розмовляти рідною мовою у своїй країні. Зараз у світі нараховується близько 6000 мов. Але приблизно половина з них під загрозою зникнення. Є мови, кількість носіїв яких можна перерахувати на пальцях однієї руки. З метою захисту мов та задоволення мовних інтересів національних меншин Рада Європи розробила та прийняла Європейську Хартію регіональних мов або мов національних меншин, яка ратифікована Верховною Радою України 15 травня 2003 року.

      До Міжнародного дня рідної мови в бібліотеці розгорнуто книжкову виставку та проведено огляд літератури «Без мови рідної, й народу нашого нема».  До уваги користувачів пропонується твори відомих українських і не тільки українських поетів рідною мовою і в перекладах мовами народів світу та інша література, наукові збірники та довідкові видання. 

                           10 цікавинок про українську мову!

•        Українська мова визнана однією з найкрасивіших мов світу.

•        В українській мові налічується близько 256 тисяч слів.

•        Українську мову офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського. Відтак, Котляревського вважають основоположником нової української мови.

•        Перший український «Буквар» видав у 1574 року у Львові першодрукар Іван Федоров. До наших часів дійшов лише один примірник книги, який було знайдено 1927-го в Римі. Зараз стародрук зберігається в бібліотеці Гарвардського університету.

•        Серед творів українською мовою найбільше перекладів має «Заповіт» Тараса Шевченка. Вірш переклали на 147 мовами світу.

•        Найпопулярнішою у світі піснею українського походження можна назвати різдвяну пісню «Щедрик» геніального композитора Миколи Леонтовича. У творі «Щедрик»  не преривно  повторюються чотири ноти.  1919 році пісня вперше прозвучала у Європі, Празі й зірвала овації.

•        Найстарішою українською піснею вважають баладу «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?». (Баладний вірш-пісню «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» було віднайдено в рукописній граматиці 1571 року)    

•        Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Спробуйте вимовити “дихлордифенілтрихлорметилметан” (це хімікат для боротьби зі шкідниками).

•        Протягом останніх чотирьох століть українську мову намагалися знищити найбільшу кількість разів порівняно з іншими мовами – 134 рази.

•        За межами Європи українська мова має напівофіційний статус в окрузі Кук штату Іллінойс, США. До складу округу входить місто Чикаго разом з передмістями. В окрузі проживає близько 5,5 млн українців.

 

                                 Захисникам майдану: пам’яті Небесної Сотні!

            День Героїв Небесної Сотні — пам'ятний день. Він на державному рівні відзначається в Україні 20 лютого на честь вшанування подвигу учасників Революції Гідності. Минуло вже десять років від тих трагічних подій на Майдані. Коли від куль снайперів масово вмирали люди. Коли вся країна тремтіла в напруженні: чи вистоїть Майдан. Небесна Сотня йшла вперед, знаючи, що там вбивають, а вдома на них чекають і моляться. День Героїв Небесної Сотні – знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України. У лютому 2014 року під час сутичок протестувальників із силовиками в центрі Києва загинули понад сто осіб, сотні були поранені, найбільше з яких – 20 лютого. Більшість людей загинули від куль снайперів. Згодом загиблих учасників акцій протесту почали називати "Небесною Сотнею". За даними Генпрокуратури, під час Євромайдану постраждали 2,5 тисячі людей, 104 з них загинули.

    У бібліотеці представлена тематична книжкова виставка «За честь і славу рідної землі».

 

 

                                15 лютого - 35-та річниця виведення військ з Афганістану

                        Афганська війна – одна з самих трагічних сторінок історії

нашого народу, яка тривала вдвічі довше ніж Друга світова

           Війна в Афганістані — військове вторгнення СРСР до Афганістану під приводом боротьби проти повстанських груп моджахедів, у якій брали участь урядові війська Афганістану й СРСР. Почалась у грудні 1979 року нападом спецпідрозділів КДБ СРСР на президентський палац у Кабулі і вбивством президента країни Хафізулли Аміна разом з його оточенням та заміни його  Кармаля Бабрака. До Афганістану було перекинуто обмежений контингент армії СРСР. Війна, тривала до виведення основної маси військ 15 лютого 1989 року. Унаслідок війни загинуло (за міжнародними даними) 1,5 млн або 10 % з числа тодішнього населення країни, 15 тис. військовослужбовців. 15 лютого 2024 року  ми віддаємо шану учасникам  бойових дій на території інших держав.

 

   Низький уклін ветеранам афганської війни, що винесли на своїх плечах неймовірно важкий тягар суворого лихоліття.

     На Афганській землі свій інтернаціональний обов’язок виконували наші жителі села Розумівки: 

           Безлюдько Іван Миколайович 

           Вовченко Людмила Андріївна 

          Голинський Анатолій Володимирович  

          Задорожній Андрій Федорович 

          Зеленько Василь Миколайович

          Задорожній Іван Іванович

          Поліщук Василь Григорович 

       Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 р. закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. Чекання вибілило скроні і батькам Зеленько Миколи та Зеленько Ганни які так і не дочекалися свого синочка. 26 лютого 1985 року Вася написав листа рідним. Коротко розповів, як служиться, привітав маму і сестричку з наступаючим Восьмим березня. «Вибачте, листівки не знайшов, тому поздоровлю малюнком», - повідомляв він і додав на аркуші власноруч намальовані квіти. 

    Цей лист з далекого Афганістану був ще у дорозі, а випередила його похоронка з болючими і гіркими словами: «Ваш син – Зеленько Василь, виконуючи інтернаціональний обов'язок, загинув смертю хоробрих 2 березня 1985 року. 

    Ми пам’ятаємо, вшановуємо світлу пам’ять хвилиною мовчання про нашого земляка Зеленька Василя, який загинув виконуючи інтернаціональний обов’язок.  Схиляємо голови перед його подвигом та відвагою, який не повернувся з поля битви. 

                                          

     26 лютого відзначаємо 10 років початку спротиву окупації Криму та початку війни, яку розгорнула Росія проти України.

                      Війна Росії проти України почалася з Криму.

     24 лютого 2014 року кораблі військово-морського флоту РФ, які охороняли морську акваторію в районі проведення Сочинської олімпіади, прийняли на борт у Новоросійську «зелених чоловічків» (російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків) разом із бойовою технікою та вийшли курсом на Севастополь.

    25 лютого будівлю Верховної Ради Автономної Республіки Крим у Сімферополі пікетували близько 400 проросійськи налаштованих людей. Вони вимагали зняти державну символіку України, а ще – провести позачергову сесію, на якій прийняти рішення про референдум за незалежність Криму. Щоб не допустити такого розвитку подій, 26 лютого під стінами парламенту Криму відбувся проукраїнський мітинг. На заклик Меджлісу кримськотатарського народу тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей вийшли на мирний протест, щоб чинити спротив російській окупації та підтримати цілісність України. Мітинг зібрав від 5 до 10 тисяч учасників. Завдяки зібранню того дня кримчанам вдалося не допустити позачергового засідання парламенту та перегляду статусу автономної республіки у складі України.

   27 лютого, о 5-й ранку до парламенту та уряду Криму ввійшли регулярні військові формування РФ і захопили будівлі. 28 лютого Верховна Рада Криму під «наглядом» військовослужбовців ЗС РФ проголосувала за проведення референдуму про статус Криму. Того ж дня російські підрозділи почали блокувати українські військові частини та об’єкти на півострові, захопили аеропорти Бельбек і Сімферополь, сухопутні в’їзди до Криму з боку Херсонщини.

     16 березня 2014 року відбувся псевдореферендум про статус Криму. Цей захід, зрежисований Росією, бойкотували кримські татари та інші проукраїнські налаштовані жителі півострова. 25 березня росіяни захопили останню військову частину, що тримала український прапор у Криму – морський тральник «Черкаси» ВМС України. Обороні останнього українського корабля в Криму присвячений фільм Тимура Ященка «Черкаси». Відтоді триває незаконна анексія й тимчасова окупація півострова Росією. Після встановлення контролю над Кримом окупаційна влада розпочала незаконні, політично вмотивовані переслідування громадських активістів. Однією з перших і показових стала «справа 26 лютого».

    До вашої уваги книга Операція «Остров Крым» української письменниці Чигиринскої Ольги, в якій розповідається події під час окупації Кримського півострова. В 1920 році десь в паралельному світ завдяки географічному положенню і по примхах історії Крим залишився вільним від влади більшовиків. Але минуло шістдесят років, і 1980-му він захотів приєднатися до Радянського Союзу. Крим хотів возз'єднання, а отримав окупацію. Простягнув руку дружби, а на ній клацнули наручники. І тоді кримці вирішили, що з них вистачить… Капітан гірських єгерів Арт Верещагін має виконати покладену на нього важливу місію – це пов'язано із початком вторгнення радянських військ. Його перевірені часом друзі та товариші по службі збираються йти з ним – але куди? Кому ж із них судилося розпочати битву за Острів Крим? Чим все закінчиться?..

                                             Віртуальна книжкова виставка

                            «Обіймемо землю красою і любов’ю» 

                         Українські письменники-ювіляри 2024 року.

Лютий

       Євгенія Анатоліївна Кононенко – 64 роки, сучасна українська письменниця і перекладачка, народилася 17 лютого 1959, Київ. Твори Євгенії Кононенко стали своєрідним відкриттям у сучасній популярній українській літературі. Її романи солідними тиражами вийшли в Україні. Їх переклали на французьку та німецьку, вони з’явились у антологіях сучасної світової літератури.

      У новій книзі Євгенії Кононенко «Кат» об’єднано новели й мініатюри. Це не спогади, а специфічний досвід письменниці, яка знає таємниці, як зачинаються, народжуються і живуть власним життям тексти. Як до цього ставляться ті, хто поряд, і ті, хто далеко. Чи справді літературний текст може вбити? І чи може він урятувати? І чи може спасти?

     

    Книжка українського письменника Володимира Самойленка «Час розкиданого каміння» вийшла у Єгипті. Побачив світ арабський переклад книжки дипломанта «Коронації слова» Володимира Самойленка «Час розкиданого каміння», виданого єгипетським видавництвом «Сефсафа». Важливою рисою того ринку є безперешкодний доступ видання до майже будь-якої арабської країни, незважаючи, де саме воно побачило світ арабською мовою. Щодо мови - переклад виконав один з найкращих фахівців у цій царині, ліванський філолог і мовознавець Імадеддін Раеф. Видання здійснено за підтримки Українського інституту книги.

На фото: Щасливий автор Володимир Самойленко і його видавець Мохамед ЕлБаалі у Шарджі на Конференції видавців у листопаді 2021 року.

 

     Про що ж книжка? Про те, як складно подеколи буває відділити сьогодення від днів минулих. Про те, чи прийшов час збирати каміння, і де його шукати – на теренах Батьківщини чи в спекотній Африці? А може у власному майбутньому? Роман занурить у минуле, у бурхливі дев’яності, й виштовхне у цинічних двохтисячних. За одну добу головний герой пройде щонайменше два шляхи, які то йдуть паралельно, то перетинаються, а то й розходяться, щоб більше не зійтися. Друзі, однокласники, вороги. Кумедні сучасні реалії, не менш кумедні, а подеколи й трагічні події минулого. Скажені авантюри, пристрасті, зради. Каміння, каміння, каміння… Чи прийшов час його збирати, чи, може, той час ще попереду?..

    

          110 років від дня народження Лариси Михайлівни Письменної (1914-1992), українського прозаїка, казкарки. Лариса Михайлівна Письменна народилася 11 лютого 1914 року в сім'ї сільського фельдшера і вчительки в селі Чоповичі (тепер Малинського району Житомирської області). Батьки з раннього дитинства прищеплювали дівчинці любов до літератури. В повістях та оповіданнях Лариси Письменної порушуються актуальні морально-етичні проблеми. Письменниця проникливо розповідає про інтереси і прагнення звичайних трудівників - справжніх героїв, про радість праці, показує материнську любов, вічно нову красу кохання.

       Книга «Ненаписаний портрет» авторка Письменна Лариса. 

 Шановні користувачі бібліотеки книги, які представлені в цій віртуальній виставці «Обіймемо землю красою і любов’ю», ви можете замовити в нашій бібліотеці!