Світ книжковий, дивовижний і казковий!

        Щороку чарівна весна приносить нам традиційне і довгоочікуване свято - Всеукраїнський тиждень дитячого читання — час, сповнений дивовижного книжкового розмаїття. Початок цій чудовій традиції було покладено майже 70 років тому. Започаткована дана акція у 1943 році письменником Л. Кассилем під назвою «Книжкові іменини», тільки книжки святкують іменини не один раз на рік, а цілий тиждень, і це відбувається щороку в кінці березня.  З нагоди Всеукраїнського тижня дитячого читання під гаслом «Читацька родина єднається заради вільної країни» Розумівська філія завітала до наймолодших читачів Розумівського дитячого садочку «Сонечко» на літературний сніданок «Книжка кличе на гостини, бо у неї – іменини!».   Діти з цікавістю слухали розповідь про призначення бібліотеки,  ознайомилися з сучасною дитячою літературою на книжковій виставці «Книжка відкривається – мандрівка починається».  Найцікавішою нам було у майстерні ілюстрації «Дитячий світ», де виготовляли книжкові закладки та аплікації. Також юні читачі послухала казку «Лисичка йде до бібліотеки», Лореца Паулі і Катрін Шерер, а потім разом згадували в яких казках ще зустрічається ця хитра тваринка.  Ми весело провели час, та стали юними користувачами бібліотеки.

     Приходьте дітки до бібліотеки, читайте, навчайтесь! До нових зустрічей!

 

    

                           Непрочитані листи з нацистської неволі

                               Розумівських остарбайтерів!

      Команді громадської організації «Після тиші» усі «остарбайтерські» листи з Німеччини до Розумівки, вдалося знайти у Державному архіві Кіровоградської області. Це ті, які не дійшли до адресатів і майже 80 років зберігалися на архівних полицях. В недалекому майбутньому ГО «Після тиші» в селі Розумівка планують презентувати листи «Розумівських остарбайтерів», яких нацисти вивезли на примусові роботи до Німеччини, а для нащадків  вручять копії цих листів. 

       Андрію Усачу вдалося виявити 38 листів Розумівських остарбайтерів, які  писали своїм рідним під час перебування в Германії.

 З них:

1.                Безлюдько Оксана - 2 листи

2.                               Безлюдько (Бідненко) Пелагея Харитонівна - 3 листи

3.                             Безносенко (Федченко) Оксана Пилипівна - 2 листи

4.                           Бідненко Олексій Володимирович - 1 лист

5.    Бурлака Микола Федорович - 1 лист

6.    Бурлака Михайло - 1 лист

7.    Джоган (Мачак) Наталія Андріївна - 3 листи

8.    Журба Антоніна Михайлівна - 1 лист

9.    Журба (Вовченко) Марія Микитівна - 1 лис

                   Задорожна (Куценко) Євдокія Іванівна - 1 лист

1              Зеленько Антон Прокопович - 2 листи

1             Зеленько Катерина Гордіївна - 1 лист

1             Зеленко (Поліщук) Уляна Юхимівна - 1 лист

               Красюк Онися Григорівна - 1 лист

                  Куценко Марія Дем'янівна - 1 лист

1              Куценко Параска Федорівна - 1 лист

                      Марченко Володимир Пимович - 1 лист

1                  Мачак Дмитро Макарович - 1 лист

1                Мошуренко Василь - 1 лист

                   Мошуренко Тетяна Володимирівна - 2 листи

                     Мошуренко Федора Михайлівна - 2 листи

2                  Сметана Анна Устимівна - 1 лист

2                    Яновська Марія Карпівна - 1 лист

 

      Авторство ще 6 листів поки не вдалося точно встановити.  Про частину з цих людей є інформація (цитати зі спогадів, фото» на виставці «Як у Германії гірко жилося нам», яка була відкрита в минулому році в селі Розумівка.

 #тижденьпоезії2024

                                                             Митець, народжений Україною!

         

        Національний тиждень читання поезії 2024: «Ріки незмінно течуть додому» – із глибокою шаною і любов’ю до тих, хто береже й відвойовує наші доми й до тих, хто за дім віддав найцінніше. Із гарячим серцем і полум’яною надією до тих, хто повернення додому чекає.

       Тема тижня поезії 2024 – ДІМ. Гаслом став рядок із вірша сучасної української поетки Ірини Шувалової – «Ріки незмінно течуть додому». Поняття «дім» для кожного українця і українки набуло щемкого й навіть сакрального значення. Дім для нас тепер про повертання і чекання, про безумовну віру в тих, хто за цей дім бореться. Дім – це світло, котре гріє, навіть, коли вас розділяють тисячі кілометрів. Дім – це чуття себе частиною чогось більшого, частиною родини. Дім – це Україна.

    До вашої уваги презентуємо вірш «Дитинство», який написала наша читачка Валентина Вовченко. У вірші Валентина описує барви життя та згадує своє дитинство, які ми всі беремо у своє доросле життя. Напевно, у вірші «Дитинство» ви впізнаєте і себе!

          ДИТИНСТВО

Світило сонце нам у вікна вранці,

А ми малі ще спали на лежанці.

Холодний ранок, поки ми вставали,

Чорногузи в дворі шпуриш топтали.

Стають поважно, голосно клекочуть,

Вони гуляють, діти їсти хочуть.

Сидять тихенько у гнізді і ждуть,

Коли батьки їм жабу принесуть.

Маленький стільчик, дід курив в дворі,

Шаплик під стріхою на радість дітворі.

У плотні дід працює, стружка всюди,

Замовить двері, вікна ходять люди.

Бабуся день у день готує їсти,

Втомилася, бо не лягти ні сісти.

Шипучка з квасу, борщ з печі,

Солодкі сухарі, коржі і калачі.

А ми добавимо сахарю і солі,

Я не забуду смак солодкої квасолі.

Найбільш запам’яталось у житті,

Як довго молоко топилось на плиті.

Ходили фосою по кладці далі й далі,

В обід доїть корову тьоті Галі.

Плигають жабки, у повітрі мушки,

У копанці сховались холодушки.

Згадала ще, як сильно я раділа,

Як ластівка у хату залетіла.

І яблука солодкі, запашні,

Та абрикоси хоч малі такі смачні.

Сідає сонце, тягне холодок,

Запахла м’ята і п’янить бузок.

А діти ще гуляють у дворі,

Хоч ноги покусали комарі.

І вікнами привітно світить хата

Ми сидимо, чекаємо маму й тата.

Малюнок до вірша "Дитинство" намалювали Віта та Максим Вовченко.

        Непрочитані листи з нацистської неволі

Розумівських остарбайтерів!

Команді громадської організації «Після тиші» усі «остарбайтерські» листи з Німеччини до Розумівки, вдалося знайти у Державному архіві Кіровоградської області. Це ті, які не дійшли до адресатів і майже 80 років зберігалися на архівних полицях. Андрій Усач надав копії листів Розумівських остарбайтерів, які писали своїм рідним під час перебування в Германії. В недалекому майбутньому ГО «Після тиші» в селі Розумівка планують презентувати листи «Розумівських остарбайтерів», яких нацисти вивезли на примусові роботи до Німеччини, а для нащадків вручять копії цих листів.

Для онлайн-виставки ми опубліковуємо з декілька десятків листів поки, що один.

                                         Нові враження і нові знайомства!                                           

       До бібліотеки завітали маленькі відвідувачі, які незабаром стануть її читачами  – діти з Розумівського дитячого садочку «Сонечко». В цікавій формі провели для вихованців садочку екскурсію по бібліотеці, розповіли про правила користування бібліотекою та книгою. Діти з захопленням розглядали тематичні виставки і були в захваті не тільки від яскравих сучасних дитячих книжок, а й від журналів, які є в нашій книгозбірні. До дня народження Т.Г.Шевченка, який був напередодні, вихованці дитячого садка ознайомилися з книжковою виставкою «Тарас Шевченко 210 років» та з великим задоволенням зачитали вірші Великого Кобзаря. Дякуємо вихованцям за старання та чудове виконання віршів Т.Г.Шевченка. А потім маленькі відвідувачі жваво відповідали на питання захоплюючої вікторини «Казкові герої українських казок» та на аукціоні загадок «Ну ж бо спробуй відгадати!».  Дякуємо вихователю Тетяні Василівні і діткам дитячого садочку за екскурсію до бібліотеки. Покидаючи наш заклад усі були дуже задоволені і пообіцяли обов`язково прийти знову. До нових зустрічей!

 

 

 

 

                                     Шевченкова криниця слова - не міліє!

           Уже більш як два століття немає з нами великого Шевченка, Кобзаря та Пророка, але кожен рік  у перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Шевченка. Його творчість, не дає нам змоги засумніватись у правдивості його пророцтв. Більш свідомо вчитуємося у рядки «Кобзаря» і переконуємося, що всі вони звернені до нас, українців двадцять першого століття. Все частіше звертаймося до «Кобзаря» та шукаючи в ньому відповіді на такі болючі питання сьогодення, адже недарма закликав поет: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь»!  Вірші Тараса Григоровича Шевченка повинен знати кожен, адже «Кобзар» – це друга Біблія для українців. Розгортаєш, і: «Ну що б, здавалося слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, як їх почуєш…». І слова Шевченка – справді особливі та актуальні й досі.

             Тарас Шевченко прожив 47 років: з них пробув 24 роки в кріпацтві, 10 – на засланні, а решту – під наглядом жандармів. Загалом на Батьківщині він був нечастим гостем… Але де б він не перебував – він завжди залишався сином своєї землі, пам’ятав її і сумував за нею, як за матір’ю. Саме тому Україна стала у творчості Шевченка головним образом, овіяним любов’ю і тугою. Саме такою, далекою та недоступною, постає образ України у вірші «Думи мої думи…».

       З нагоди 210-річниці від дня народження великого Кобзаря в бібліотеці оформлено книжкову виставку «Тарасовими стежками мандруємо в світ». Метою якої є привернути увагу дітей до поетичного слова генія, виховувати справжнiй патріотизм, який  включає i любов до рiдноï мови. Рiдне слово  його було ознакою нацiонального вiдродження, утвердження украïнськоï нацiï, ïï надiєю на кращi часи. Служiнню рiднiй Украïнi.  

Вірші Тараса Григоровича Шевчека зачитує Катерина Микитівна Бугаєнко

                                    

 

 

 

 

                                    Ніколи не забудемо, ніколи не пробачимо!

Клята війна обірвала життя військовослужбовця Збройних Сил України, чуйного батька, хорошого племінника, надійного брата, доброго товариша, світлого янгола Джогана Дмитра Валерійовича 1979 року народження. Дмитро вважався безвісти зниклим під час бойових дій поблизу н.п.Берзівка Бахмутського району Донецької області. У перших числах вересня 2023 року родина дізналася, що Дмитро в полоні. 19 лютого 2024 року повідомили, що Джоган Дмитро Валерійович загинув. Сьогодні другого березня 2024 року Розумівка зустріла свого Героя живим коридором до рідної домівки, зі схиленими головами та квітами. Провели в останню путь та попрощалася зі своїм Дмитром на сільському кладовищі. В цю гірку мить розділяємо горе із рідними і близькими та схиляємо голови в глибокій скорботі. Пам'ять про Героя - нашого захисника, назавжди залишиться в серцях друзів, знайомих, односельців.