Настінний календар «Баба Єлька»

      Ось такий гарний подарунок ми отримали від  команди «Баба Єлька», якого нам надіслали на укрпошту. Настінний календар «Баба Єлька» з 12-ма неповторними світлинами відомих фотографів Олександра Майорова,   Майкла Ендрюса,  Мирослави Липи та Альони Малашиної зібраними під час експедицій Кіровоградщиною. На кожній із світлин зафіксована мить, кожна сторінка календаря – це окрема історія, і на одній із сторінок календаря є і фото нашої жительки села Анастасії Зеленько. Дякуємо за чудовий подарунок, який прикрасить нашу бібліотеку!

                              Хай буде мир на рідній Україні!

Письменники просять передати: все неодмінно буде Україна! Не втрачаймо надію та вчимося жити у Мирі, Любові й Злагоді, бережімо себе та близьких, борімося на своєму фронті, віримо в ЗСУ. Ми переможемо! Слава Україні! Героям Слава! Збройні сили - низький ВАМ уклін!

Хто взяв меч, від меча й загине. Новий Завіт (Mm. 26. 52)

                                         День народження Кобзаря України!

    Тарас Григорович Шевченко прожив 47 років:  з них пробув 24 роки в кріпацтві, 10 років був на засланні, а решту – під наглядом жандармів. Загалом на Батьківщині він був нечастим гостем. Але де б він не перебував – він завжди залишався сином своєї землі, пам'ятав її і сумував за нею, як за матір'ю. Саме тому Україна стала у творчості Шевченка головним образом, овіяним любов'ю і тугою,  пронизана болем і гордістю за Україну. Пророк постійно промовляє до людей: боріться за Україну, любіть Україну, дбайте про Україну.  Йому безмежно боліло віковічна трагедія України, та її прокляття монстра «Москви-держави», якою була і є постійна загроза та загарбником для України, постійного носія ЗЛА. У цьому Шевченко був переконаний протягом усього свого життя від першої поезії до останньої.  Творчий спадок Тараса Шевченка 237 віршів та поем, із них 235 українською та дві російською мовами, багатий для людей будь-якого віку та смаків. Сьогодні, на початку весняної пори, 9-го березня день народження великого Кобзаря, справжнього сина України.  Минуло вже 208 років, а читається так, ніби написано сьогодні.…. 

"Схаменіться! будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром

Заковані люде,

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море

Дітей ваших…"

 

РОЗРИТА МОГИЛА

Світе тихий, краю милий,

Моя Україно,

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинеш?

Чи ти рано до схід сонця

Богу не молилась,

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

«Молилася, турбувалась,

День і ніч не спала,

Малих діток доглядала,

Звичаю навчала.

Виростали мої квіти,

Мої добрі діти,

Панувала і я колись

На широкім світі,

Панувала... Ой Богдане!

Нерозумний сину!

Подивись тепер на матір,

На свою Вкраїну,

Що, колишучи, співала

Про свою недолю,

Що, співаючи, ридала,

Виглядала волю.

Ой Богдане, Богданочку,

Якби була знала,

У колисці б задушила,

Під серцем приспала.

Степи мої запродані

Жидові, німоті,

Сини мої на чужині,

На чужій роботі.

Дніпро, брат мій, висихає,

Мене покидає,

І могили мої милі

Москаль розриває...

Нехай риє, розкопує,

Не своє шукає,

А тим часом перевертні

Нехай підростають

Та поможуть москалеві

Господарювати,

Та з матері полатану

Сорочку знімати.

Помагайте, недолюдки,

Матір катувати».

Начетверо розкопана,

Розрита могила.

Чого вони там шукали?

Що там схоронили

Старі батьки? Ех, якби-то,

Якби-то найшли те, що там схоронили,

Не плакали б діти, мати не журилась.