Українські примусові робітники в Німеччині «остарбайтери»
Перші українці «остарбайтери» опинилися на
німецькій примусовій роботі ще влітку 1939-го. Наступними на початку вересня
1939-го потрапили до Рейху галичани – військовослужбовці польської армії. 1943-й позначився для тих, хто жив в Україні,
новою акцією нацистів: мобілізацією на роботи працездатного населення віком від
16 до 50 років. Про добровільність навіть у пропагандистських оголошеннях не
було й мови. Відтепер - це був обов’язок. Протягом 1943-го німці вивезли з
України майже 1 млн 90 тис. осіб, а 1944-го додатково ще 600 тис. Шанси на виживання залежали значною
мірою від того, куди людина потрапляла: на державне виробництво, де умови праці
та побуту були найважчими, чи до сільського господаря, де було легше
прохарчуватися. Погані умови проживання, недостатнє харчування, тяжка праця,
катастрофічний санітарно-гігієнічний стан у таборах, поширення різноманітних паразитів
і шкідників призводили до того, що серед остарбайтерів спостерігався найвищий
відсоток випадків травматизму та смертності від інфекційних хвороб і
виснаження. Найбільше смертей було від туберкульозу, серцево-судинної
недостатності, сухот, виробничих травм і тифу. За даними статистики,
середньомісячна смертність серед остарбайтерів у 1943-му сягала 1210 осіб на
місяць. Однак у 1944–1945-му вона була ще вищою внаслідок бомбардування авіації
союзників. За дуже обережними підрахунками, у Рейху померло від 80 до 100 тис.
остарбайтерів…..
Джерело: © 2013,
Меморіальний музей тоталітарних режимів "Територія Терору". Посилання:
www.territoryterror.org.ua
Таке не забувається…
Не оминуло страшним болем і наш край. Осіли
в пам’яті жахи та сльози в згорьованих матерів, овдовілих
дружин, дітей-сиріт це – підсумок довгих кровопролитних воєнних років Другої світової війни. Ще важче було людям, молодим дівчатам, яких вивезли з країни,
розлучили з рідними, близькими. Жителі села Розумівка Журба Антоніна
Михайлівна, Мачак (Горобець) Евдокія, Вовченко Марія Микитівна прості селянські
дівчата "остарбайтери" примусові робітниці в неволі написали пісню
"Про Германію". Ці рядки пісні були їхньою журбою та смутком за
домівку та ріднею десь у далекому 1943 році...... Цими спогадами у пісні поділилась
Бугаєнко Катерина, яка у семирічному віці почула пісню вперше, та запам’ятала кожне
слово, кожну ноту мелодії …...