ЦЕ НАШОЇ ІСТОРІЇ РЯДКИ

 

         До відзначення 100-річчя подій Української Революції 1917-1921 років  Розумівська сільська бібліотека розробила програму до 100-річчя подій  Української Революції 1917-1921 років.  В програмі були проведені  такі заходи а саме;  круглий стіл «Українська революція 1917-1921 років та її роль у європейській і світовій історії», тематична виставка архівних документів і фотоматеріалів визначних подій та діячів Української революції 1917-1921 років  «На порозі нової України», година спілкування «Пам'ятаємо про тих, хто загинув за Україну». Бібліотекар розповіла про повстанського отамана Миколи Скляра (Чорного Ворона), один з отаманів Холодного Яр. У квітні 1920 року стримував навалу більшовиків, захищаючи частини Степової Дивізії Української Народної Республіки, керованої Костянтином Блакитним. Біля  села Розумівки в лісі смертю героїв полягли Чорний Ворон і 300 козаків-холодноярців. Прізвищ їх ніхто не знає, але те завзяття, з яким вони боролися, з покоління в покоління передавалося, щоб донести до нас, українців – правду. Запрошені на захід  переглянули фільм «Вони борились до загину».

  Допоки живе вкраїнська мова, живе наш народ святий

        Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це мова… Рідна українська мова!    В ній мудрість і пам’ять тисячоліть. У ній щирість, радощі й печаль народу, його труд  і піт, кров і сміх. Мова – це те, що об’єднує нас, береже історію народу, передає нащадкам неоціненні скарби  минулого і сучасного.  До Дня рідної мови 21 лютого бібліотекар Журба Л.Ф. Розумівської сільської  бібліотеки в партнерстві з директором Куценко С.В. Розумівського СБК провели свято мови «Мова хай живе, нехай серця нам гріє», а також підготувати літературний словник «Яка чудова українська мова!»,  листівки «Нація є тоді, коли є мова». Під час заходу присутні познайомилися зі скарбами української мови, з її величезними можливостями. Учні активно відповідали на запитання мовної вікторини «Найкращий знавець рідної мови», проявили кмітливість, під час  мовної гри «Словограй», вікторини «З історії рідної мови», відгадували загадки про частини мови та  позмагалися у конкурсі «Мовознайки», «Склади слово».

     Наприкінці заходу пригадали геніальні слова Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирають мову». Ведучі побажали українцям приумножувати скарби рідної мови, яка єднає націю і створює її індивідуальне обличчя. Книжкові видання, представлені на виставці «Мово українська, гордосте моя!»  в сільській бібліотеці дають змогу читачам поглянути на історію свого народу, збагнути роль рідної мови в утвердженні української державності.

За Україну, за її волю…

А сотню  вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза …

А батько сина не відпускав…

Й заплакав Бог, побачивши загін –

Спереду – сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий  - сивий.

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

     Минула третя річниця від  трагічних і героїчних подій на Майдані. На шляху до незалежності український народ приніс у жертву своїх найкращих синів і дочок. До цієї дати, з нагоди вшанування пам`яті Героїв Небесної Сотні,  працівники культури Розумівського СБК провели  історичну годину пам'яті  «За Україну, за її волю…» в  Розумівській  школі. На заході були присутні вчителі, учні школи, та читачі бібліотеки. Ведучі розповіли про долі героїв, які в мирний час віддали своє життя за вільну, незалежну,  європейську державу.  Всі присутні переглянули відео «Небесна сотня» та відеоролик «Герої не вмирають». Діти  читали патріотичні вірші і  кожен висловив свою думку про те, що потрібно зробити, щоб стати гідним громадянином України.   Наш захід пройшов із переживанням, тривогою про майбутнє, вірою у кращу долю. Хочеться, щоб школярі пам’ятали подвиги своїх земляків. Дай, Боже, Україні миру і всім нам спокою у душі.

Афганістан – трагічна

 сторінка історії СРСР

     Сьогодні минає вже 28-ма річниця відтоді, як останній, на той час, радянський воїн залишив далеку афганську землю. Немало переломних подій та випробувань випало на долю нашої  багатостраждальної країни, а проте, не забувають українці і про цей гіркий урок історії, адже свій інтернаціональний обов’язок з честю виконали і наші земляки. У числі тих, хто не повернувся з афганської війни, є і наший земляк. Це - Зеленько Василь.  15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали -- «Мамо, я живий...». Не сказав цього і Василь Зеленько. 26 лютого 1985 року Вася написав листа рідним. Коротко розповів, як служиться, привітав маму і сестричку з наступаючим Восьмим березня. «Вибачте, листівки не знайшов, тому поздоровлю малюнком», - повідомляв він і додав на аркуші власноруч намальовані квіти. Цей лист з далекого Афганістану був ще у дорозі, а випередила його похоронка з болючими і гіркими словами: «Ваш син –Зеленько Васисиль,виконуючи інтернаціональний обов'язок, загинув смертю хоробрих 2 березня 1985 року.

    Імена воїнів-інтернаціоналістів, жителів нашої сільської ради, які проходили строкову службу на території  Афганістану.

Це  -  Безлюдько Іван Миколайович

          Вовченко Людмила Андріївна

          Голинський Анатолій Володимирович 

          Задорожній Андрій Федорович

          Зеленько Василь Миколайович

          Задорожній Іван Іванович

         Поліщук Василь Григорович

        Саме про них, людей мужніх і відданих, розповідає експозиція «Афганістан болить в душі моїй» в Народному музеї історії села Розумівка.  Читачі  Розумівської сільської бібліотеки на заході години пам’яті до Дня вшанування воїнів-інтернаціоналістів «Ціна чужої війни» мали можливість поринути у події часів цієї війни та ознайомитися з трагічною сторінкою нашої історії,  ознайомитися з   виставкою літератури  «Афганістан – то біль і смуток, чиєсь обірване життя  1979 – 1989».  

    В Розумівській школі працівники культури провели  години пам'яті до Дня вшанування воїнів-інтернаціоналістів «Ціна чужої війни». В ході заходу учні читали вірші під музичний супровід про пам’ять тих днів. Всі присутні переглянули фільм «Біль та пам’ять Афганістану», в якому була розповідь про нашого односельця Зеленька Васі та його побратимів Олександрівського району, які загинули на Афганіській землі.   

     Були покладені квіти до пам'ятної дошки Зеленька Василя, та до  пам'ятника на його могилі на сільському кладовищі.   

                              

 

Щоб серця проростали любов’ю

      14 лютого – свято закоханих сердець – День Святого Валентина. Стародавня легенда стверджує, що в Ш столітті нашої ери римський імператор видав наказ про заборону одруження. Бачачи, як страждають закохані, молодий єпископ Валентин вінчав їх таємно. Імператор наказав порушника кинути до в’язниці. А у в’язниці молодий єпископ закохався у сліпу доньку наглядача. Коханню молодих людей не судилось бути довгим, бо Валентина стратили. Перед смертю він надіслав коханій дівчині прощальну записку з короткою фразою «Від Валентина». Так і мандрують з того часу світом «валентинки» - послання закоханих.

     В День Святого Валентина було прийнято посилати своїм коханим і друзям «Валентинки» - листи із зізнанням в коханні і дружбі. Перші «Валентинки» з’явилися у 18 столітті і спочатку були саморобними. Відправник сам прикрашав листівку на свій розсуд. Тож і наші учасники гуртку «Творча майстерня» не тільки познайомилися із історією свята закоханих, а і виготовили «Валентинки» власноруч та дізналися які ще подарунки можна дарувати один одному у цей день. В день свята ми  бажали своїм гуртківцям, щоб у їх серцях завжди перемагало добро і кохання. І кохання було щасливим, світлим, чистим і радісним.

     У фоєй на віконному склі разом з нашими дітками була створена виставка «Мрійте, кохайте і будьте коханими!» до Дня Святого Валентина. А на завершення нашої зустрічі всих пригостили добрениками з чаєм.