Гірке слово «ОСТАРБАЙТЕР».

Сумні долі остарбайтерів, чудовищні злочини проти

УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Важка доля остарбайтера випала на долю багатьох українців, зокрема й батьків Марії Коник. В 1942 році на весільний рушник стали Безносенко Яків Пилипович 1922 р.н та ТкаченкоТекла Юхимівна 1924 р.н. в селі Розумівка. А вже 1943 році їх примусово забрали та вивезли гітлерівці на роботу до Німеччини, разом з ними були і подружжя Мачак Овсій Йонович та Мачак Евдокія. Після прибуття всіх вивели з потягу та поставили в коло. Заможні хазяїни ходили по кругу вибирали собі на примусові роботи молодих хлопців та дівчат. Коли один із хазяїв підійшов до Текли та тицьнув пальцем на неї, вона розплакалася та попросила щоб її взяли разом з чоловіком. Хазяїн згодився. Так вони в перший день і розлучилися з подружжям Мачаків. Працювала сім’я Безносенків в трьох хазяїнів, перші два були дуже жорстокі та постійно з них знущалися. Згодом Текла завагітніла, підійшов час народжувати, і ось лікар, який приймав пологи, сердитим голосом запитав у Текли: «Гітлер чи Сталін?». Але добре, що Текла вже знала відповідь, тож швидко відповіла: «Гітлер». (Вона знала від українських дівчат, що в лікарні вбивають відразу немовлят, якщо відповідати на запитання не те, що потрібно почути фашисту). З лікарні вона з сином на руках прийшла назад до свого жорстокого хазяїна. Відразу повернулася з чоловіком до роботи, син лишався у будинку. Одного разу вони повернулися з роботи а їхній синок був вже мертвий. Згодом хазяїн признався, що він його убив. Взяв дуже сильно рукою за хлопчикові геніталії та здавив їх. Хлопчик довго кричав та помер у конвульсіях…. Якимось чудом вони втекли та потрапили до третього хазяїна, дуже доброго і чуйного. Пропрацювали вони в нього до звільнення їх американцями. Коли вони збиралися додому до України, родина хазяїна в якого вони останній рік пропрацювали, дали дуже багато речей, посуду срібного, одягу, продуктів та склали все до трьох валіз, але додому довезли тільки одну (забули в потязі коли побачили рідні кордони України). А вже дома на залізничній станції ФУНДУКЛІЇВКА вони і зустрілися з подружжям Мачаків, які їхали цим же потягом тільки в різних вагонах…..

(Записано зі слів доньки Коник Марії 1950 року народження, 29 листопада 2022 року)

                           Найвидатніша постать України ХVІІІ століття

·           Сковородинівський день у бібліотеці стартував з презентації книжково-ілюстративна виставки «Сковороди зоря у вічність промовля». Літературно-філософська година «Шляхи Сковороди: від початку і до скону» запросила читачів до читального залу бібліотеки. Розпочався захід з розповіді про Григорія Сковороди, як родоначальника і філософії серця, і філософії людини, і філософії життя. Він є одним із символів України, він збагатив її філософську думку та літературу, заклав основи української культурної традиції.  Далі всі охочі долучилися до відкритого діалогу з вшанування пам’яті видатного українського філософа, який і сьогодні з нами та бореться за торжество розуму, підтримує нас у важкі години. В інтернет-центрі учасники заходу переглянули онлайн-подорож до Чорнухинського літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди, де зберігається і досліджується культурна спадщина нації,  активно приймали участь в онлайн анкеті-роздум «Пізнай себе!» з афоризмів великого Українця, що стали крилатими висловами.

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSe3HRn6lJQROqDAZjyDOCR7Fy- Zgn4PibA7bAQ8EWZHQ8B5nA/viewform

                   Ми пам'ятаємо Майдан! Ми вільні громадяни вільної Держави!

     День Гідності та Свободи, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року - лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свободи людини і громадянина, національних інтересів нашої Держави та її європейського вибору в бібліотеці було оформлено виставку-перегляд «21 листопада День Свободи і Гідності.  Захід «Євромайдан. Події і люди» так назвали революційну хроніку, під час якої бібліотекар розповіла про історію виникнення свята та розкрила значення понять гідність, свобода, патріотизм – цінностей, на яких слід виховувати майбутнє покоління українців.

Майдан живе, і буде жити,

Народ, що волі прагне, не здолать,

Бо правду, як Дніпро, не зупинити,

Бо ми – і спів, і гнів, і мир, і рать. 

О. Мороз

                                                           День в історії

      92 роки від початку масового розкуркулення 30 січня 1930 року вийшла постанова Політбюро ЦК ВКП(б) СРСР «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств…». Цей документ запустив на повну процес репресій проти селян, який більшовики назвали «розкуркуленням».

Сталінський терор, який знищив українське вільне селянство.

Обов'язково прочитайте! Книга Петренка І.Д. «Відібране життя. Розкуркулення на Кіровоградщині» розповідає про надзвичайно трагічний, складний і багатогранний процес в історії Кіровоградщини, відомий як розкуркулення, відтворює великі прогалини в історичній пам’яті, що стосуються періоду 1928 – 1933 років.

https://library.kr.ua/.../vidibrabe_zhyttya-PetrenkoI_.pdf

      Всі без винятку населені пункти сучасної Кіровоградщини – в першу чергу села та хутори, а також міста, зруйнувавши життя та долі десятків тисяч їх мешканців. Тільки впродовж 1929 - 1930 та наступних років за межі тогочасної України було примусово вивезено близько 285 тисяч розкуркулених сімей загальною чисельністю близько 1 млн. осіб [1]. Серед них – ті з наших земляків, які мешкали на родючих землях центру України.

Розділ 30. Опір селян ідеологічному тиску

Уривок з книги. Досить серйозне звинувачення в «проведені розкладницької роботи» та в тому, що є «підкуркульником» та «ворожим елементом», отримав на свою адресу житель села Розумівка Лисенко Євлампій: «У селі Розумівка терармійці артполку (військовослужбовці, які відбували службу неподалік від свого місця проживання. – Авт.) оголосили себе ударниками про проведенню весняної посів кампанії по колгоспу «Червона нива». Але й цій роботі ворожий елемент хоче перешкодити, дискредитувати ударників. Підкуркульник Лисенко Євлампій, непомітно пробравшись до стінгазети, що висіла у конторі колгоспу, поставив на нього (списку ударників. - Авт) і своє прізвище та дописав «ударники по самогон». Сільрадо, негайно притягни хулігана до права, аби в корні присікти його розкладницьку роботу». Ці «злочинні дії» селянина у ставленні до стінгазети «викрила» газета «Колективна праця» 20 березня 1931 року.

Розділ 38. «Боги на вогнищі».

Уривок з книги. «Була у нашому селі церква… За кілька днів розламали (куполи розламали, хрести й дзвони поскидали). Розкопали й могили довкола церкви, все золото шукали. Та знайшли лише золотий хрестик. Стягли докупи і побили молотами надмогильні плити, щоб не муляли начальницьких очей. Того чоловіка, що розгортав могили, вже немає. Помер. Усе жалівся перед смертю: «Дурень я був, молодий…». Усе каявся», розповів Степан Лукович Мачак, 1912 р.н., житель с.Розумівка [506] Станом на березень 1936 року «куркульські недобитки» - Бугаєнко Олена з Розумівки

Отже… «Дух селян був зломлений, рідко хто з них усвідомлював себе не те, що українцем, а й взагалі людиною. Країна і народ були пограбовані до нитки, в ярках, на цвинтарях, у погребах поховано мільйони людей, вина яких лише в тому, що вони мали нещастя народитися українцями», — робить висновок С.Піддубний, дослідник вітчизняної історії [42].

15Владимир Шабанов, Лариса Павловська та ще 13

Поширили: 2

Бачили: 92

Подобається

Коментувати

Поширити