Минуле стукає в наші серця

Спогади Бугаєнко Катерини Микитівни жительки села Розумівка  1944 року народження.

    Мама вишивала рушник людям і співала цю пісню, яку ще співала моя прабабуся, а я ще зовсім мала їсти так хочу, а мама мені і говорить: «Співай зі мною тоді і голоду не чутимеш».  А я співати ще не дуже вміла, але мамі підспівувала, співаю тай слухаю, як у мене у животику бурчить бо їсти хочу. За вишитий рушник мамі люди давали хлібинце і четвертину сала. Старші сестра із братиком навчались у школі, там вони і їли, ще й мені в кармані приносили маленький кусочок хлібчика, такий він смачний був. Запам’ятала я дуже мамалику, мама варила сахарного буряка і потім додавала до нього кукурудзяне борошно, а кукурудзу ми крали на полі у колгоспі. У жорна клали качани кукурудзи і журнували, так і отримували борошно кукурудзяне. А я мала бо був - це 1947 рік, тай плачу, що не хочу їсти цю мамалику…… Я її так тоді наїлася, що до сих пір не можу їсти вареного буряка, приївся, а от гарбуз їм, ми його теж тоді варили і їли. Дуже багато дітей і людей голодували в ті часи, що страшно і згадувать, важкі були часи. У пісні цій теж про голод, батько помер а діти і  дружина зосталися і жити не було де і їсти не було що. Попросилася сестра з дітьми до брата пожити, він їх пустив, але коли сідав до столу їсти, то дітей просили вийти з хати, щоб і їм не хотілося їсти. Діти приходили до могили батька і плакали та просили, що він устав і вернувся до них….. Без сліз важко слухати і записувати про ті події, які назавжди закарбувалися в пам’яті  українців. Українці пережили три хвилі голодоморів: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. МИ ПАМ'ЯТАЄМО! МИ СИЛЬНІ!

Усі гори зеленіють

Усі гори зеленіють,

Тільки одна гора чорна

Тільки одна гора чорна. 

Де сіяла бідна вдова

Де сіяла волочила,

Де сіяла волочила

Слізоньками примочила. 

Чорна хмара насуває

Чорна хмара насуває,

Дрібний дощик накрапає

Дрімний дощик накрапає. 

Сестра з братом розмовляє,

Ой брате мій соколоньку

Ой брате мій соколоньку

Прийми мене на зімоньку. 

Сестро моя перепілко

Сестро моя перепілко,

Скажи в тебе діток скільки?

В мене діток усіх двоє 

В мене діток усіх двоє

Прийми мене серце моє брате.

Буду брате догоджати

Буду брате догоджати, 

Як сядиш ти обідати

Ідіть діти ідіть з хати.

Ідіть діти ідіть з хати

Буде дядько обідати. 

Поки дядько пообідав

Поки дядько пообідав

Діти батька одвідали.

Воставай тату вставай з гробу 

Воставай тату вставай з гробу, 

Горе жить нам коло роду

Заганяють по куточках

Заганяють по куточках.

Дають їсти в черепочках 

Вставай тату вставай з ями

Горе жить нам коло мами.

Не устану діти з гробу

Не устану діти з гробу 

Живіть діти коло роду.

Не устану діти з ями

Не устану діти з ями

Живіть діти коло мами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                У пошуках пісні            

     У новому епізоді "Баба Єлька. Експедиція на піч" команда проєкту побувала у жительок Розумівки Катерини Бугаєнко та Насті Зеленько: Катерина Бугаєнко показала своє вбрання та співала парувальних пісень, а Анастасія Зеленько, від якої дослідниці записали вже немало історій та пісень, поїхала з дослідницями на хутір, де вона жила маленькою, щоб знайти скарб. 

На фото Катерина Бугаєнко переглядає епізод "Баба Єлька. Експедиція на піч" в сільській бібліотеці.

 

                                      Подарунок для бібліотеки

       Благодійна організація «Видавництво «Світ Ґраля» подарувала нашій бібліотеці перший том твору «У Світлі Істини – Послання Ґраля» Абд-ру-шина і брошури «Відповіді на одвічні питання буття» безкоштовно, і відправка Укрпоштою здійснилася за рахунок Видавництва. Література  філософсько-духовна, соціальна  та психологічна і спрямована на те, щоб сформувати в читача більш об’єктивний погляд на Всесвіт як єдине ціле. Докладніше про головну книгу видавництва «У Світлі Істини – Послання Ґраля» Абд-ру-шина можна ознайомитись на сторінці в мережі Інтернет www.poslannia-gralia.org. Дякуємо за гарні книги і на  полицях Розумівської бібліотеки займуть гідне місце та знайдуть свого читача.

                                       9 листопада – День української

 писемності та мови

      Кожного року, 9 листопада, в Україні відзначають День української писемності та мови. Свято започатковано в 1997 р., коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови».    Дата Дня української мови та писемності припадає на православне свято – день вшанування преподобного Нестора-літописця – послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Адже дослідники вважають, що саме з його праці починається писемна українська мова. Колись навіть дітей віддавали до школи саме у цей день, після служби у церкві, де молились та просили у Нестора-літописця аби благословив майбутніх учнів. Це й не дивно, адже преподобний здобув всесвітню славу взявши участь у літописанні Київської Русі і залишивши світу неоціненний скарб – «Повість минулих літ». У листопаді 2021 року виповнюється 965 років з дня народження Нестора Літописця. 9 листопада 1114 року Нестор Літописець помер. Був похований в печерах Києво-Печерської лаври. На його честь у всій державі з 1997 року відзначають День української писемності та мови.