23 червня 2013 року об 11.00 у нашому мальовничому селі Розумівка Олександрівського району відбулося обласне свято фольклору "Невичерпні джерела". У святковому дійстві взяли участь близько тридцяти кращих аматорських фольклорних колективів області. Серед яких був і фольклорний аматорський автентичний колектив «Барвінок» Розумівського сільського будинку культури. Учасники свята вшанували пам'ять загиблих воїнів, відвідали Свято-Хрестовоздвиженську церкву та усипальницю родини Раєвських. Урочисте відкриття "Невичерпних джерел" відбулося на схилах Бондарського ставка. У програмі – автентичні українські народні пісні, фрагменти традиційних обрядових дійств зелених свят, народні гуляння. На святі була презентована виставка робіт майстрів декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва Олександрівського району. 

                                               Свято останнього дзвоника

          Шкільні роки — це найсвітліша, найбезтурботніша пора у житті. Іншої такої не буде, бо життя дасть кожному свої уроки, у нього свої закони, свої круті віражі, свої пороги, через які не кожному переступити, яких не кожному здолати, а школа — це той час, коли все легко, все можливо. Ростуть діти, дорослішають із класу в клас. Ще тільки зустрів їх шкільний поріг — маленьких, наляканих новим і невідомим, а вже ось вони — випускники, стоять на цьому ж таки порозі — дорослі, гарні, веселі і трохи сумні через розлуку, яка скоро настане.

 Ось він — рідний поріг у школі:

 Одночасно і фініш, і старт!

 Хай чудовими будуть долі,

 Бо прожити життя — не жарт!

      І хочеться на цьому порозі побажати дорослим-дітям, нашим дітям, щастя і радості, успіхів і перемог. А зараз — шкільна лінійка, остання лінійка у їхньому житті, у шкільному житті. Хай вона запам’ятається їм світлою, радісною, а рушники, які подарують їм мами, хай будуть оберегом.    

      Директор  ДП «Олександрівський лісгосп», депутат районної ради  Олександр Петрович Синявський, вже не перший рік опікується Розумівською загальноосвітньою школою І – ІІІ ступенів,  ось і в цьому році завітав до нашої школи. Привітав в першу чергу, випускників із їх святом, а також вчителів і учнів із закінченням навчального року, і вручив подарунки, які стали для школярів приємним сюрпризом. До вітань долучився сільський голова Микола Васильович Христенко. Він висловив глибоку вдячність усім педагогам школи за працю, за те, що силою їхньої думки і теплом душі твориться майбутнє країни, а також побажав випускникам щасливої долі, вагомих успіхів у житті.  До привітань та побажань приєдналися, директор школи Джоган Валентина Миколаївна, класний керівник Токар Володимир Іванович, та батьки випускників. Під час заходу кращі учні школи були відзначенні грамотами, подяками, похвальними листами.

     Дорогі випускники!     Школа для вас сьогодні - вже історія. Одинадцятирічна історія маленьких перемог і поразок. І, як будь-яку історію, її треба пам'ятати, поважати і до неї треба повертатися. Повертайтеся до школи в новому статусі гостей, з посмішками і легким серцем. Ви переконаєтеся і здивуєтеся, як вам будуть раді. Сьогодні настав день, коли наші діти, наші пташенята стають на крило, щоб злетіти у вись. Попереду — невідомість, загадкове майбутнє.     Позаду — тихий берег дитинства, до якого ще не раз захочеться повернутися. А дітям хочеться сказати . Ви вирушаєте у подорож життям. Це нелегкий шлях, на якому може бути безліч пасток. І тому в кожного з вас за плечима має бути певний багаж..

Перше, що ви маєте захопити із собою в дорогу — це знання. Беріть їх у максимальній кількості. Друге, що ви маєте взяти з собою, це любов і волю до праці. Життя не терпить гультяїв та дармоїдів. Тільки знання і праця разом узяті можуть подолати нелегку дорогу життя. У кожного у вас у житті нехай з’явиться слуга, якого звати Ясам! І ви побачите, що вдвох набагато легше йти по життю. А:

Життя — це шанс. Скористайся ним.

Життя — це краса. Милуйся нею.

Життя — це мрія. Здійсни її.

Життя — це виклик. Прийми його.

Життя — це обов'язок. Виконай його.

Життя — це гра. Стань гравцем.

Життя — це цінність. Цінуй його.

Життя — це скарб. Бережи його.

Життя — це любов. Насолоджуйся нею.

Життя — це таїна. Пізнай її.

Життя — це пісня. Доспівай її.

Життя — це боротьба. Розпочни її.

Життя — це безодня невідомого — не бійся ступити в неї.

Життя — це удача. Шукай цю мить.

Життя таке чудове — не марнуй його.

Це твоє життя. Борони його.

Ось ті основні цінності, що ними ви маєте запастися, вирушаючи в життєву дорогу й готуючись до великого іспиту. Якщо ви візьмете цей багаж із собою у життя, то перемога буде за вами. І кожен новий день, кожен світанок ви очікуватимете з нетерпінням. В добру путь, дорогі випусники. Хай вам щастить!

                              

                           ЧОРНОБИЛЬ - ТРАГЕДІЯ СТОРІЧЧЯ

      Радіонукліди... Скільки тривоги внесли ці слова у наше життя! З'явилися нові тривоги, і головна з них — майбутнє нашої планети. Біда причаїлася скрізь: і у ґрунті, й у воді, у повітрі, у їжі. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами. Чорний круг невідомо скільки років залишиться незагойною раною на лоні природи, закарбується у серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, влаштовані місця, могили своїх батьків. З цієї чорної квітневої ночі 1986 року минуло 27 років. Учням Розумівської ЗОШ  9 – 11 класів та вчителям Голинській Н.А., Куценко Л.В., директор школи Джоган В.М., які були запрошенні на годину пам’яті,  була представлена презентація «Чорнобильська трагедія – біль України», виставка книг «Чорнобиль – скорбота пам’яті». 

       Офіційна довідка (середина травня 1986 року). Із зони вивезено понад 90 тисяч жителів; загублено 48 тисяч гектарів земельних угідь; виведено із ладу 14 підприємств; 15 будівельних організацій; втрачено 900 тисяч квадратних метрів житла; 10400 приватних будинків. Через 20 років після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертаються рідкісні тварини. Чорнобильська зона вже не є закритим об'єктом, іноземним туристам дозволено фотографувати на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип'ять, околиці рудого лісу.

Безумство хоробрих – вогонь на вогонь,

I полум’я серця, і вітер долонь,

Де подвиг і подих в єдине злилось.

Як рідна земля і розбурхана вись.

Безумство хоробрих – життя за життя,

Щоб тільки лишилися мати й дитя.

Не всі виживають, та житиме світ —

I спів материнства, і день-первоцвіт.

А думка людська пам’ятатиме вас,

А пам’ять людська повертатиме вас.

         У 1986 року коли сталася трагедія на ЧАЕС, сім осіб жителів села Розумівки були призвані на ліквідацію Чорнобильської катастрофи. Кривенко Іван Васильович, Голинський Петро Петрович, Горобець Анатолій Борисович, Куценко Василь Петрович, Волков Микола Іванович,  Христенко Віктор Вікторович, Джоган Іван Микитович. На превеликий жаль в живих уже немає Голинського П.П.,  Горобця А.Б., та Джогана І.М , але подяка 05.09.1987 року та нагрудний знак «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» Джогана Івана Микитовича зберігаються в народному музеї історії села Розумівки які були представлені учням школи.

       За днями дні — минув повільно рік, за днями дні — і 27-й минає. Нехай же лихо наше проминає  і в світі не повториться. Ні! Ні! Хай стане мир міцнішим у стократ, Хай над землею чисте небо буде. Чорнобиль — попередження, набат. Його уроків людство не забуде.

       

                              

                                    Весняний благоустрій села

       6 квітня 2013 року був проведений суботник, в якому приймали участь працівники сільської ради та сільський голова,  а також працівники школи,  працівники житлово – комунального підприємства, та працівники  дитячого закладу «Сонечко». Це вже стало щорічною традицією проводити  суботник по благоустрою території, та благоустрою території села, у якому була прибрана територія села після зими. Під час благоустрою ліквідовано два несанкціоновані сміттєзвалища в межах смуг вулиць та доріг, впорядковані, дороги, тротуари та ін..

   Щиро вдячні усім, хто прилучився своєю працею до підтримання зразкової чистоти, якою славиться наше село!

                             ЕКСКУРСІЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ДО БІБЛІОТЕКИ 
                       БІБЛІОТЕКА КНИЖЧИН ДІМ І НАМ УСІМ ЦІКАВО В НІМ.
        Для учнів першого класу у бібліотеці пройшла екскурсія, під час яких учні познайомилися з правилами роботи у бібліотеці, оглянули книжкові виставки, книги, представлені у дитячому куточку для читання молодшими школярами. З захопленням та цікавістю малята слухали розповідь бібліотекаря про казковий дім, де живуть різноманітні книжки. Дізнались про те , що можна прочитати про рідний край, про найдивовижніші у світі машини, про перші літальні апарати і космічні кораблі. Чимало тут і казок. Для першачків виявився повчальним бібліотечний урок «Про книгу та бібліотеку», який пояснював наскільки важливо у дитинстві читати і як необхідно відвідувати бібліотеку та користуватися книгами. А особливо сподобались комп'ютери. Після екскурсії, діти були ознайомлені з правилами користування бібліотекою, вибрали собі книжечки та пішли додому з книгами в руках і усмішкою на обличчі.

                                             Двері бібліотеки завжди відкриті для Вас.

                       Час і досі не загоїть рану – Афганістану….

       Пережита афганська війна – невід’ємна частина нашого минулого. І тільки ми можемо розповісти нинішньому поколінню про загиблих і тих, що залишилися живими. 15 лютого жителі нашого села та учні школи  вшановували світлу пам’ять нашого земляка Зеленька Василя, який загинув виконуючи інтернаціональний обов’язок.

      Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 р. закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. Чекання вибілило скроні і батькам Зеленько Миколи та Зеленько Ганни які так і не дочикалися свого синочка.  

Очі туманить ядуча сльоза,

 Руки скувала утома,

 Палить їй душу афганська гроза —

 Син не вернувся додому.

 В неї він був ясночолий, як світ,

 Сонячно так усміхався,

 Ще й двадцяти не було йому літ,

 Юним навік і зостався.

 Ясеночки! Синочки! Сини!

 Колосочки вкраїнського поля,

Скільки ж вас не вернулись з війни? 

 Скільки гибіє ще у неволі?

 ...Роки летітимуть, мов журавлі,

 Та не полегшає втрата,

 Доки ходитиме по землі Мати солдата.

        За 10 років війни в Афганістані з 1979 по 1989 роки пройшло майже 700 тисяч осіб, серед них 30% були українці. В Олександрівському районі 300 осіб молодих юнаків брали участь у бойових діях на території Афганістану. На Афганській землі свій інтернаціональний обов’язок виконували також наші жителі села Розумівки: Вовченко Людмила Андріївна 1984-1985 рр. – медсестра, Безлюдько Іван Миколайович 1985-1987рр.- офіцер, Поліщук Василь Григорович 1982-1984рр. – офіцер, Задорожній Андрій Федорович 1984-1985 рр. – шофер, Голинський Анатолій Володимирович 1985-1986 рр. – шофер.

      Захід пройшов в народному музеї історії села Розумівки був присвячений 24 річниці виведення радянських військ з Афганістану, в сільській бібліотеці була представлена книжкова виставка «Афганістан – наша кривава рана». На заході були присутні учні школи,  жителі села, сільський голова Микола Христенко та працівники культури.

     

                                     ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ.

      У народному музеї історії села Розумівки спільно з сільською бібліотекою  пройшов  захід  присвячений 95-річниці бою під Крутами.  Бій під Кру́тами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді. Особливо вразило сучасників поховання юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і у кількості 27 людей були ними страчені. На наш захід  був запрошений сотник полковник «Розумівського куріння»  Мачак Михайло. Ми вшановували  пам’ять Київським студентам які відали своє життям виборюючи незалежність та становлення молодої Української держави. Присутні на даному заході, змогли ознайомитись з історичними матеріалами які пов'язані з історією визвольного руху в 1918-20 рр на території наших сіл Миколаївки та Розумівки. Цікаві фотографії, архівні матеріали та книги були представлені в сільській бібліотеці. Експозиція яка знаходиться в народному музеї історії села Розумівка пов’язана  з висвітленням історії подвигу і героїчній загибелі трьохста козаків Чорного Ворона, а також учасникам  наших жителів сіл Миколаївки та Розумівки в подіях  визвольного руху. І знову подвиг 300-та козаків, як це було під Берестечком, під Крутами і ось під Розумівкою,  це був бій з чисельно переважаючим ворогом, і цього разу козаки знову прикривали відступ своїх військ. Тож учасники даного заходу отримали захоплюючу інформацію щодо тих героїчних подій, які проходили не тільки в великих містах, а й віддаленіших куточках нашої держави.