Афганістан – трагічна

 сторінка історії СРСР

     Сьогодні минає вже 28-ма річниця відтоді, як останній, на той час, радянський воїн залишив далеку афганську землю. Немало переломних подій та випробувань випало на долю нашої  багатостраждальної країни, а проте, не забувають українці і про цей гіркий урок історії, адже свій інтернаціональний обов’язок з честю виконали і наші земляки. У числі тих, хто не повернувся з афганської війни, є і наший земляк. Це - Зеленько Василь.  15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали -- «Мамо, я живий...». Не сказав цього і Василь Зеленько. 26 лютого 1985 року Вася написав листа рідним. Коротко розповів, як служиться, привітав маму і сестричку з наступаючим Восьмим березня. «Вибачте, листівки не знайшов, тому поздоровлю малюнком», - повідомляв він і додав на аркуші власноруч намальовані квіти. Цей лист з далекого Афганістану був ще у дорозі, а випередила його похоронка з болючими і гіркими словами: «Ваш син –Зеленько Васисиль,виконуючи інтернаціональний обов'язок, загинув смертю хоробрих 2 березня 1985 року.

    Імена воїнів-інтернаціоналістів, жителів нашої сільської ради, які проходили строкову службу на території  Афганістану.

Це  -  Безлюдько Іван Миколайович

          Вовченко Людмила Андріївна

          Голинський Анатолій Володимирович 

          Задорожній Андрій Федорович

          Зеленько Василь Миколайович

          Задорожній Іван Іванович

         Поліщук Василь Григорович

        Саме про них, людей мужніх і відданих, розповідає експозиція «Афганістан болить в душі моїй» в Народному музеї історії села Розумівка.  Читачі  Розумівської сільської бібліотеки на заході години пам’яті до Дня вшанування воїнів-інтернаціоналістів «Ціна чужої війни» мали можливість поринути у події часів цієї війни та ознайомитися з трагічною сторінкою нашої історії,  ознайомитися з   виставкою літератури  «Афганістан – то біль і смуток, чиєсь обірване життя  1979 – 1989».  

    В Розумівській школі працівники культури провели  години пам'яті до Дня вшанування воїнів-інтернаціоналістів «Ціна чужої війни». В ході заходу учні читали вірші під музичний супровід про пам’ять тих днів. Всі присутні переглянули фільм «Біль та пам’ять Афганістану», в якому була розповідь про нашого односельця Зеленька Васі та його побратимів Олександрівського району, які загинули на Афганіській землі.   

     Були покладені квіти до пам'ятної дошки Зеленька Василя, та до  пам'ятника на його могилі на сільському кладовищі.   

                              

 

Щоб серця проростали любов’ю

      14 лютого – свято закоханих сердець – День Святого Валентина. Стародавня легенда стверджує, що в Ш столітті нашої ери римський імператор видав наказ про заборону одруження. Бачачи, як страждають закохані, молодий єпископ Валентин вінчав їх таємно. Імператор наказав порушника кинути до в’язниці. А у в’язниці молодий єпископ закохався у сліпу доньку наглядача. Коханню молодих людей не судилось бути довгим, бо Валентина стратили. Перед смертю він надіслав коханій дівчині прощальну записку з короткою фразою «Від Валентина». Так і мандрують з того часу світом «валентинки» - послання закоханих.

     В День Святого Валентина було прийнято посилати своїм коханим і друзям «Валентинки» - листи із зізнанням в коханні і дружбі. Перші «Валентинки» з’явилися у 18 столітті і спочатку були саморобними. Відправник сам прикрашав листівку на свій розсуд. Тож і наші учасники гуртку «Творча майстерня» не тільки познайомилися із історією свята закоханих, а і виготовили «Валентинки» власноруч та дізналися які ще подарунки можна дарувати один одному у цей день. В день свята ми  бажали своїм гуртківцям, щоб у їх серцях завжди перемагало добро і кохання. І кохання було щасливим, світлим, чистим і радісним.

     У фоєй на віконному склі разом з нашими дітками була створена виставка «Мрійте, кохайте і будьте коханими!» до Дня Святого Валентина. А на завершення нашої зустрічі всих пригостили добрениками з чаєм.

Мій край  – моя турбота

      Любов до Батьківщини — це, перш за все, любов до місця, де ти народився, сказав перше слово, зробив перший крок, виріс, знайшов вірних друзів, зустрів перше кохання, ступив у доросле життя. Куди б не закинула тебе доля, священним буде це місце, в яке завжди хочеться повертатися. Зветься воно малою Батьківщиною. Малі Батьківщини зливаються в цілу країну, до якої кожен її громадянин України відчуває піднесені почуття — патріотизм, гордість, захоплення.

  «Слава Вкраїні! Любій отчизні, Слава довіку однині! Єдність і згода, право й свобода — Доля найкраща народу» –  ці слова Г. Чупринка  якнайбільше підходять до заходів, що проходять в Розумівській сільській бібліотеці.

    Найбільше в світі щастя – це мир на землі, коли на ній розквітають квіти, а люди живуть спокійно, діти здобувають знання. Бібліотекар запропонувала своїм юним користувачам патріотично – естетичну хвилинку «Мир на землі – це…». Користувачі слухали патріотичні пісні та переглянули відео «Збережіть Україну для нас».

    Розумівська сільська бібліотека презентувала своїм користувачам газетно – журнальну експозицію «АТО – зона особливої уваги». Всім хто воює, рідним,  близькім, як ніколи, потрібна наша увага, добре слово, підтримка. Про захисників України, про нелегкі будні бійців АТО, волонтерів, допомогу переселенцям із зони бойових дій, про долю десятків тисяч наших синів, братів, чоловіків, коханих – патріотів нашої держави, які знаходяться на передовій, бібліотекар рекомендує прочитати в журналах, газетах «Урядовий кур’єр», «Сільське життя», «Народне слово», «Вісник Кіровоградщини» та інших.

 СТАРИЙ МІСТОК
 ОТРИМАВ НОВЕ ЖИТТЯ   

         Мальовниче село Розумівку розділяє ставок, через який більше 60 років тому прокладений дерев’яний пішохідний місток завдовжки 150 метрів.                                                                            

      Історія будівництва розпочалася 1950 році, коли було об’єднано три колгоспи «12-річчя Жовтня» (с. Миколаївка), «Червоний прапор», «Шлях колективіста» (с. Розумівка). Об’єднаний колгосп отримав назву «Червоний прапор», а його головою обрали Леоніда Сидоровича Гниляка.  Вже на тих зборах селяни висловлювали ідеї стосовно покращення життя села. Тому в 1951 році за ініціативою громади села та голови колгоспу й побудовано місток, щоб людям було зручно за короткий час добратися до центру села, де знаходилися всі заклади соціально-культурної сфери.                                                   За цей час дерев’яний місток став однією з візиток села, його своєрідною  історичною спадщиною.

     Зображення містка є в багатьох краєзнавчих виданнях, що зберігаються в Народному музеї історії села Розумівка та сільській бібліотеці, на картині кропивницької художниці Світлани Висоцької, що експонується в Олександрівському районному краєзнавчому музеї. Навіть у новій експозиції природничого відділу Кіровоградського обласного краєзнавчого музею, що  нині створюється, буде  світлина Розумівки, де зображено наш місток. На даний час успішно завершено реконструкцію містка, дякуючи громаді села, яка зібралася на толоку та підтримала ініціативу по збереженню нашої спадщини.