Вважаю, що Розумівська сільська бібліотека зробила значний крок вперед, стала в ногу з часом у плані новітніх технологій. Завдяки участі в програмі "БІБЛІОМІСТ" наша бібліотека виграла спеціальний грант - два комп"ютера з підключенням їх до ІНТЕРНЕТУ, та ввійшла у всесвітню мережу і має доступ до всіх інформаційних систем. Ми тепер не відірвані від світу, для сільського населення це дуже важливо. Користувачі у нас дуже активні, особливо діти, яким завжди цікаво - все. Відкривши блог Розумівської сільської бібліотеки, ми маємо змогу опубліковувати заходи та історії успіху нашої бібліотеки, розповідати про рідний край, звичаї. Значно збільшився інтерес населення до історичного минулого, славних сторінок, проблем та досягнень регіону. В бібліотеці склалась певна система роботи з краєзнавчою літературою, бібліотека будує свою діяльність, як інформаційний та культурно-просвітницький центр з питань краєзнавства. В Розумівській сільській бібліотеці працює клуб за інтересами "КРАЄЗНАВЕЦЬ", клуб реорганізовано при сільській бібліотеці в 2003 року. Мета клубу ознайомити членів та користувачів бібліотеки з історичним минулим, географією, економікою та культурою нашого регіону, села. З 2003 року було чимало зібрано цікавої інформації про наш край, організовано цикл розповідей, зустрічі з земляками, бесіди-дискусії, тематичні вечори....Хочу ознайомити та переповісти спогади старожила села Горобця Сидора Павловича, який ще в далекому 1959 році поділився зі своїм односельцем І.Безлюдьком.
Бондарський став - водойма на краю села Розумівки. Одержав свою назву від прізвища Бондаревих, які мали в цих місцях економію. За переказами, у лісі біля ставу стояли шість (варіанти: сім, п"ять дубів), розповідають, що під одним з дубів відпочивав відомий російський поет Олександр Сергійович Пушкін, коли навідувався до маєтку Раєвських у Бовтишку. До нині зберігся лише один дуб-велетень.
Вперше на Розумівському погості потомственні Почесні громадянини Бондареви з"явились у 1864 році. Вони - нащадки Одеського громадянина купця 2-ої гільдії Макарія Бондарева, який купив у Давидових в 1831 році 2924 десятини землі з будівельним лісом і, який заснував в півтора верства від Розумівки, по дорозі в сторону с.Кримки хутір Ставидлянська Лука з населенням 52 особи і великим цукровим заводом. 25 вересня 1864 року від застуди помер 27-річний Павло Іванович Бондарєв, а рівно через місяць, 26 жовтня, його батько, 65-річний Іван Макарович Бондарєв, обидва поховані на приходському кладовищі.
Хоча і великі гроші дарували купці Бондарєви на будівництво храмів але вічний спокій вони тут не знайшли. Після Жовтневого перевороту були розграбовані та зруйновані вщент економії Бондарєва Хоми Яковича та його брата Андрія. Маєток Андрія Яковича був виконаний в архітектурі країн сходу, але вандалів нічого не зупинило. В ці часи також сама доля спілкала економію Раєвьских в с.Бовтишка. Запам"ятались слова старожила: "Пограбували, то я ще це розумію, а навіщо ж було руйнувати таку красу?". Зараз економія Хоми Яковича заросла лісом, а на місці маєтку Андрія Яковича - орна земля. А там де тепер росте ліс, стояли конюшні, десять чи більше. У кінному заводі Хоми Яковича вирощували щороку по 200-300 чисто порідних рисаків. І продавав він їх у Францію, Англію..
На території села Розумівка, біля Бондарського ставу мав маєток поміщик хома Якович Бондарєв, куди часто приїджав, живучи в Єлисаветграді. Його брат Андрій Якович Бондарєв мав маєток на хуторі Ставидлянська Лука. Хутір Хоми Яковича називався Хомів Сад. Брати були співласниками цукрового та цегельного заводів, які знаходилися неподалік від Бондарського ставу. Цукровий завод збанкрутував, тому що інженер Кам"янського цукрового заводу підкупив інженера заводу Бондарєвих, а він виготовив не якісний цукор. Через це завод перестав працювати і, з переказами, його спалили робітники. Але залишився димар і ще довго стояв на тому місці, яке назвали Димарищем. Цегельний завод функціонував аж до 1960 року. Були там чотири обпалювальні печі. Цеглу використувували для будівництва в місцевому колгоспі. Про Андрія ніяких достовірних відомостей не збереглося. Знаємо лише, що Хома був успішним та багатим.
Густі ліси, зелені луки, глибокі водойми, широкі лани, повітря, вдихаючи яке, закриваєш очі від запаморочливої чистоти і над цим усим бездонно голубе небо, від одного погляду в глибочінь якого, затамовуєш подих. Захоплюючий пейзаж, чи не так? Але ніякими словами не передати красу села Розумівка. Перелік принад цієї місцевості можна продовжувати до безкінечності. Та славиться цей край не лише красотою, а й своїми легендами та видатними людьми, які колись жили тут. Це і Свято-Хрестовоздвиженська церква, сімейна усипальниця родини Раєвських, і поховання отамана Холодноярської республіки Чорного Ворона і Бондарський став - місце відпочинку.
Рідний край - це ті слова,
В яких щось рідне, таємниче
В них голос предків ожива
Й сьогодні в рідний край нас кличе.
