Холодноярський отаман Микола Скляр «Чорний ворон» 

     В  лісі під Розумівкою збереглася могила  отамана Холодноярської республіки Миколи Скляра, що мав псевдо «Чорний ворон»,  який загинув на місці свого останнього бою з будьонівцями.

     Микола Скляр - військовий діяч часів УНР, повстанський отаман Холодноярської республіки (1919—1920), командир кавалерійського полку, другий помічник командувача Кримського корпусу Повстанської армії Нестора Махна, командир ударно-розвідувального загону Степової дивізії Костя Блакитного (серпень-жовтень 1920).  Микола Скляр із Жовтих Вод прожив коротке, але надзвичайно яскраве життя. Його історію не було забуто. Сьогодні про нього пишуть історики і поети, а до могили  приходять десятки тисяч прочан. Микола Скляр навчався в Катеринославському гірничому інституті. У травні-липні 1919 року Скляр на чолі кінного загону (150-200 вершників і 20 тачанок із кулеметами) приєднується до отамана Матвія Григор'єва, який боровся під прапорами УНР, а вже у серпні він  - сотник Повстанської армії Нестора Махна. Невдовзі Скляр стає другим помічником командувача корпусу Повстанської армії, згодом — командиром кавалерійського полку.  Відтоді він увійшов в історію як командир ударно-розвідувального загону Степової дивізії Чорний Ворон. Разом з Степовою дивізією звільняв південь та центр України від більшовиків. У вересні 1920 року Чорний Ворон разом зі Степовою дивізією прибув на Чигиринщину. В Медведівці його вперше і побачив старшина Армії УНР Юрій Городянин-Лісовський (Горліс-Горський). Після з'єднання Степової дивізії з загонами Холодного Яру, 24 вересня 1920 року в Медведівці, Микола Скляр був присутній на раді отаманів Холодного Яру, Чорного Лісу  інших регіонів. Отамани, зібравши понад тридцять тисяч козаків-повстанців почали обговорювати можливість походу на Київ — щоб вибити більшовиків зі столиці УНР. Особливо наполягав на цій ідеї Чорний Ворон. Та все ж більшість отаманів не хотіли відриватися далеко від своїх околиць. Тому вирішено було залишатися в тилу Красної армії, руйнувати її комунікації та нищити живу силу. В жовтні 1920 року Степова дивізія вирушила в Катеринославську губернію. Їх маршрут перетнувся з маршрутом Кінної армії Будьонного, що із заходу йшла на південь України для боротьби з Врангелем. Командир ударно-розвідувального загону Степової дивізії Чорний Ворон, першим зустрів ворога. Будьонівці спершу прийняли воронівців за своїх. Тому й Микола Скляр зумів впритул підвести тачанки, які, різко розвернувшись, залили ворога кулеметним вогнем. Стягнувши на себе ворожі сили, Чорний Ворон повів їх у протилежний від Степової дивізії бік - у бік сіл Миколаївки та Розумівки. Тактичної мети було досягнуто: відволікши своїм нападом увагу, вони дали можливість Степовій дивізії вийти в район свого формування (Верблюжка — Варварівка — Водяне — Петрове) і захистити своїх рідних від червоного терору. Оточені у маленькому лісочку серед степу, триста воронівців усі до одного полягли. Як оповіли будьонівці-кубанці, поранені козаки добивали себе на очах ворога. Сам отаман застрелив командира черворноармійців та пустив останню кулю собі в голову. В безсилій ярості рубали кінноармійці його мертве тіло... Кілька годинний бій Чорного Ворона коштував червоним третини складу дивізії.

     Після трагічних подій на місце бою приїхали побратими Миколи Скляра – Юрій Горліс-Горський та Пилип Хмара із села Цвітного. Місцеві показали місце бою. Спочатку побратими думали забрати тіло Чорного Ворона, але потім один із холодноярців сказав:

«Не можемо Ворона забрати. Велику кривду і для козаків, і для нього зробимо. З товариством поліг – хай з товариством і спочиває!».

     Зійшлися місцеві мешканці села Розумівка і навколишніх сіл і вперше у 1920 році віддали шану Чорному Ворону та його загону.   Друге вшанування героїв відбулося у 1942 році. На могилу Чорного Ворона знову приїжджає Юрій Горліс-Горський і тут влаштовують панахиду по отаману холодноярців. Очевидці розповідають, що тоді приїхало та зійшлося багато людей. Пізніше, в радянські часи, про це місце було заборонено згадувати. За часів радянської влади, за легендою, під час спроби зруйнувати хрест на могилі Чорного Ворона і його побратимів вдарила блискавка. Сьогодні у лісовому урочищі на околиці села Розумівка, де знаходиться могила отамана Чорного Ворона – Миколи Скляра і його козаків-побратимів, постійно відбуваються військово-патріотичні заходи, відкриваються дитячі табори, проводяться екскурсії. 29 квітня 2017 році було офіційне відкриття і освячення пам’ятника холодноярцю письменнику, автору книги  «Холодний Яр» Юрію Горлісу-Горському. Пам’ятник  має вигляд розгорнутої книжки з вирізьбленим портретом автора. Нижче – надпис: він боронив цю землю від більшовиків 1920, подвиг героїв описав у книзі «Холодний Яр» 1937, полеглим побратимам встановив пам’ятник1942 році. В минулому році завершилось будівництво асфальтованої дороги до місця поховання повстанця отамана Чорного Ворона.