Примусова праця Українських остарбайтертерів

Війна – ціла вічність, події якої несуть розпач, гіркий біль, сльози та відчай, і на жаль, в Україні вона і до нині. Сьогодні наша розповідь про остарбайтера Бурлаку Миколу Федоровича 1923 року народження (самий старший у сім’ї, середній брат Дмитро, найменший – Іван, який після повернення з армії помер так і не одружився) жителя села Розумівка, та потрапив разом із примусовими робітниками ешелоном до гітлерівської Німеччини. Відразу після прибуття в розподільчому таборі, під час реєстрації всім видали знак з написом «OST» та закріпили на одязі, для обліку робочої сили. Перебуваючи на примусових роботах Микола Федорович виснажливо працював та голодував. Після закінчення війни був звільнений та відразу повернувся додому у село. Оженився на Лисенко Парасці Савівній, згодом народилася донечка Галя. Працював в колгоспі трактористом, пізніше на кормокухні «парні» на фермі до пенсійного віку. Про свою долю остарбайтертера не любив розповідать....

Коментар від Andre Usach

Дякую! Це дуже цінна інформація. Вона доповнює те, що вдалося знайти в архівних документах. Справа в тому, що в одному сімейному архіві з Хмельницької області, який нам у Після тиші / After silence вдалося нещодавно викупити на інтернет-аукціоні, виявилося і кілька листів за 1946-1947 роки від цього чоловіка. В німецьких та українських архівах ми знайшли деяку інформацію про нього. Ось вона: БУРЛАКА Микола Федорович. Народився 6 лютого 1923 року в селі Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області. Освіта - 7 класів. Працював у місцевому колгоспі. 22 червня 1943 року мобілізований на примусову працю до нацистської Німеччини. Потрапив до землі Північний Рейн-Вестфалія: з 8 липня по 21 серпня 1943 року працював на вугільній шахті Віктор-Ікерн (Zeche Victor-Ickern) у місті Кастроп-Рауксель, з 24 серпня 1943 року по 30 березня 1945 року - на шахті Вікторія (Zeche Victoria) у місті Люнен. 1 квітня 1945 року звільнений армією США. У серпні 1945 року переданий радянській стороні. У лютому-березні 1946 року пройшов перевірку на благонадійність, так звану "фільтрацію", у місті Коркіно в Челябінській області. 22 березня 1946 року прийнято рішення передати його "в кадри промисловості". Це означало, що формально за ним зберігався статус повноправного громадянина СРСР, проте він не мав права полишати призначене місце праці, а за порушення цього припису загрожувало ув'язнення в таборах ГУЛАГу на строк від 5 до 8 років.