#тижденьпоезії2024

                                                             Митець, народжений Україною!

         

        Національний тиждень читання поезії 2024: «Ріки незмінно течуть додому» – із глибокою шаною і любов’ю до тих, хто береже й відвойовує наші доми й до тих, хто за дім віддав найцінніше. Із гарячим серцем і полум’яною надією до тих, хто повернення додому чекає.

       Тема тижня поезії 2024 – ДІМ. Гаслом став рядок із вірша сучасної української поетки Ірини Шувалової – «Ріки незмінно течуть додому». Поняття «дім» для кожного українця і українки набуло щемкого й навіть сакрального значення. Дім для нас тепер про повертання і чекання, про безумовну віру в тих, хто за цей дім бореться. Дім – це світло, котре гріє, навіть, коли вас розділяють тисячі кілометрів. Дім – це чуття себе частиною чогось більшого, частиною родини. Дім – це Україна.

    До вашої уваги презентуємо вірш «Дитинство», який написала наша читачка Валентина Вовченко. У вірші Валентина описує барви життя та згадує своє дитинство, які ми всі беремо у своє доросле життя. Напевно, у вірші «Дитинство» ви впізнаєте і себе!

          ДИТИНСТВО

Світило сонце нам у вікна вранці,

А ми малі ще спали на лежанці.

Холодний ранок, поки ми вставали,

Чорногузи в дворі шпуриш топтали.

Стають поважно, голосно клекочуть,

Вони гуляють, діти їсти хочуть.

Сидять тихенько у гнізді і ждуть,

Коли батьки їм жабу принесуть.

Маленький стільчик, дід курив в дворі,

Шаплик під стріхою на радість дітворі.

У плотні дід працює, стружка всюди,

Замовить двері, вікна ходять люди.

Бабуся день у день готує їсти,

Втомилася, бо не лягти ні сісти.

Шипучка з квасу, борщ з печі,

Солодкі сухарі, коржі і калачі.

А ми добавимо сахарю і солі,

Я не забуду смак солодкої квасолі.

Найбільш запам’яталось у житті,

Як довго молоко топилось на плиті.

Ходили фосою по кладці далі й далі,

В обід доїть корову тьоті Галі.

Плигають жабки, у повітрі мушки,

У копанці сховались холодушки.

Згадала ще, як сильно я раділа,

Як ластівка у хату залетіла.

І яблука солодкі, запашні,

Та абрикоси хоч малі такі смачні.

Сідає сонце, тягне холодок,

Запахла м’ята і п’янить бузок.

А діти ще гуляють у дворі,

Хоч ноги покусали комарі.

І вікнами привітно світить хата

Ми сидимо, чекаємо маму й тата.

Малюнок до вірша "Дитинство" намалювали Віта та Максим Вовченко.