Шевченкова криниця слова - не міліє!
Уже
більш як два століття немає з нами великого Шевченка, Кобзаря та Пророка, але
кожен рік у перші березневі дні ми знову
згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Шевченка. Його творчість, не дає
нам змоги засумніватись у правдивості його пророцтв. Більш свідомо вчитуємося у
рядки «Кобзаря» і переконуємося, що всі вони звернені до нас, українців
двадцять першого століття. Все частіше звертаймося до «Кобзаря» та шукаючи в
ньому відповіді на такі болючі питання сьогодення, адже недарма закликав поет: «І
чужому научайтесь, й свого не цурайтесь»!
Вірші Тараса Григоровича Шевченка повинен знати кожен, адже «Кобзар» –
це друга Біблія для українців. Розгортаєш, і: «Ну що б, здавалося слова… Слова
та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, як їх почуєш…». І слова
Шевченка – справді особливі та актуальні й досі.
Тарас Шевченко прожив 47 років: з них
пробув 24 роки в кріпацтві, 10 – на засланні, а решту – під наглядом жандармів.
Загалом на Батьківщині він був нечастим гостем… Але де б він не перебував – він
завжди залишався сином своєї землі, пам’ятав її і сумував за нею, як за
матір’ю. Саме тому Україна стала у творчості Шевченка головним образом, овіяним
любов’ю і тугою. Саме такою, далекою та недоступною, постає образ України у
вірші «Думи мої думи…».
З нагоди 210-річниці від дня народження
великого Кобзаря в бібліотеці оформлено книжкову виставку «Тарасовими стежками
мандруємо в світ». Метою якої є привернути увагу дітей до поетичного слова
генія, виховувати справжнiй патріотизм, який
включає i любов до рiдноï мови. Рiдне слово його було ознакою нацiонального вiдродження,
утвердження украïнськоï нацiï, ïï надiєю на кращi часи. Служiнню рiднiй
Украïнi.
Вірші Тараса Григоровича Шевчека зачитує Катерина Микитівна Бугаєнко
Немає коментарів:
Дописати коментар