Шевченкова криниця слова - не міліє!

           Уже більш як два століття немає з нами великого Шевченка, Кобзаря та Пророка, але кожен рік  у перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Шевченка. Його творчість, не дає нам змоги засумніватись у правдивості його пророцтв. Більш свідомо вчитуємося у рядки «Кобзаря» і переконуємося, що всі вони звернені до нас, українців двадцять першого століття. Все частіше звертаймося до «Кобзаря» та шукаючи в ньому відповіді на такі болючі питання сьогодення, адже недарма закликав поет: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь»!  Вірші Тараса Григоровича Шевченка повинен знати кожен, адже «Кобзар» – це друга Біблія для українців. Розгортаєш, і: «Ну що б, здавалося слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, як їх почуєш…». І слова Шевченка – справді особливі та актуальні й досі.

             Тарас Шевченко прожив 47 років: з них пробув 24 роки в кріпацтві, 10 – на засланні, а решту – під наглядом жандармів. Загалом на Батьківщині він був нечастим гостем… Але де б він не перебував – він завжди залишався сином своєї землі, пам’ятав її і сумував за нею, як за матір’ю. Саме тому Україна стала у творчості Шевченка головним образом, овіяним любов’ю і тугою. Саме такою, далекою та недоступною, постає образ України у вірші «Думи мої думи…».

       З нагоди 210-річниці від дня народження великого Кобзаря в бібліотеці оформлено книжкову виставку «Тарасовими стежками мандруємо в світ». Метою якої є привернути увагу дітей до поетичного слова генія, виховувати справжнiй патріотизм, який  включає i любов до рiдноï мови. Рiдне слово  його було ознакою нацiонального вiдродження, утвердження украïнськоï нацiï, ïï надiєю на кращi часи. Служiнню рiднiй Украïнi.  

Вірші Тараса Григоровича Шевчека зачитує Катерина Микитівна Бугаєнко