Чорнобиль - трава полинова

    26 квітня 1986 року сонячний весняний день затуманила звістка про вибух на ЧАЕС. На ліквідацію аварії з'їжалися всі не байдужі люди з різних міст і сіл України. Вісім осіб жителів сіл Розумівки та Миколаївки  були  призвані на ліквідацію Чорнобильської катастрофи;

     Кривенко Іван Васильович

      Зименко Дмитро Михайлович

     Голинський Петро Петрович

     Горобець Анатолій Борисович

     Куценко Василь Петрович

    Волков Микола Іванович

    Христенко Віктор Вікторович

    Джоган Іван Микитович.

     Пройшла вже 35-а річниця Чорнобильської трагедії, але в наших серцях досі залишаються в пам’яті люди, які жертвували власним здоров’ям для спасіння України та своїх родин.  Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії і тим, хто живий, і кого немає поруч з нами. Схиляємо голову перед пам’яттю до передчасно померлих від радіаційного смерчу.  На превеликий жаль в живих уже немає Голинського П.П.,  Горобця А.Б., Джогана І.М., Христенко В.П.

     23 квітня 2021 року в сільській бібліотеці розпочатий інформаційний репортаж «І пам'ять згадкою торкає…»    приурочених 35 – й річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Учасники заходу переглянули відео – презентацію «Ті, що ввійшли в полум’я» - про пожежних, які першими вийшли на лінію вогню і отримали смертельну дозу радіації, віртуально зробили екскурсію в «Зону відчуження». Бібліотекар познайомила з літературою на книжковій виставці «Чорна сторінка України» та порекомендувала прочитати художні твори С.Алексієвич, Л.Костенко, Є.Гуцала, І.Драча та інших про страшні події 1986 року. На завершення заходу присутні вшанували тих, хто віддав своє життя, захищаючи нашу Україну від страшного атомного лиха.

                       Спогад про аварію на ЧАЕС Джогана Івана Микитовича. 

    По призову військового комісаріату визвали мене, і ще багато інших людей для відправки на ЧАЕС на ліквідацію аварії. Було це в 1988 році в жовтні. Збір був призначений в Олександрівці на шість годин ранку. Їхали довго, було звичайно страшно тому, що чекає нас там. В Києві нас одягли у військову форму і відправили на Прип’ять. Я потрапив у частину №17 «Московська», яка була на болотах. Пробули ми там 17 днів. Працював усі сімнадцять днів на станції зв’язку. Після закінчення терміну пройшов обстеження і був відправлений на станцію, де працював у їдальні, обслуговував робочих. Пропрацював я там три місяці, без виїзду. В нічну зміну носили продукти черговим на четвертий реактор. Запам’яталось, що при вході на станцію, стоїть постамент В.І.Леніну і ніби запрошує нас туди, а там сама розруха…. Скільки машин схоронених, всі засипані піском, ні до чого не можна було торкатись. Це дуже страшна картина. Додому прийшов 25 січня 1989 року, получив дозу 4.800 БЄР.   

     

    

                                             Весняна толока

       Працівники структурних підрозділів сіл Розумівки та Миколаївки зібралися на весняну толоку аби прибрати сухе листя, сухі гілки дерев біля могили Чорного Ворона та біля пам’ятника письменнику, громадському діячу та старшині армії УНР Юрiю Горлiсу-Горському. Прибрали та впорядкували навколо криниці під назвою «Козацька», яку у 2010 році біля пам’ятного знака було викопано та освячено.  

    Чорний Ворон разом зі своїми козаками дав нерівний бій будьонівцям, рятуючи основні сили дивізії у лісі біля села Розумівка. У цьому бою і сам отаман Чорний Ворон і 300 його бійців загинули.

 

               Холодноярський отаман Микола Скляр «Чорний ворон» 

     В  лісі під Розумівкою збереглася могила  отамана Холодноярської республіки Миколи Скляра, що мав псевдо «Чорний ворон»,  який загинув на місці свого останнього бою з будьонівцями.

     Микола Скляр - військовий діяч часів УНР, повстанський отаман Холодноярської республіки (1919—1920), командир кавалерійського полку, другий помічник командувача Кримського корпусу Повстанської армії Нестора Махна, командир ударно-розвідувального загону Степової дивізії Костя Блакитного (серпень-жовтень 1920).  Микола Скляр із Жовтих Вод прожив коротке, але надзвичайно яскраве життя. Його історію не було забуто. Сьогодні про нього пишуть історики і поети, а до могили  приходять десятки тисяч прочан. Микола Скляр навчався в Катеринославському гірничому інституті. У травні-липні 1919 року Скляр на чолі кінного загону (150-200 вершників і 20 тачанок із кулеметами) приєднується до отамана Матвія Григор'єва, який боровся під прапорами УНР, а вже у серпні він  - сотник Повстанської армії Нестора Махна. Невдовзі Скляр стає другим помічником командувача корпусу Повстанської армії, згодом — командиром кавалерійського полку.  Відтоді він увійшов в історію як командир ударно-розвідувального загону Степової дивізії Чорний Ворон. Разом з Степовою дивізією звільняв південь та центр України від більшовиків. У вересні 1920 року Чорний Ворон разом зі Степовою дивізією прибув на Чигиринщину. В Медведівці його вперше і побачив старшина Армії УНР Юрій Городянин-Лісовський (Горліс-Горський). Після з'єднання Степової дивізії з загонами Холодного Яру, 24 вересня 1920 року в Медведівці, Микола Скляр був присутній на раді отаманів Холодного Яру, Чорного Лісу  інших регіонів. Отамани, зібравши понад тридцять тисяч козаків-повстанців почали обговорювати можливість походу на Київ — щоб вибити більшовиків зі столиці УНР. Особливо наполягав на цій ідеї Чорний Ворон. Та все ж більшість отаманів не хотіли відриватися далеко від своїх околиць. Тому вирішено було залишатися в тилу Красної армії, руйнувати її комунікації та нищити живу силу. В жовтні 1920 року Степова дивізія вирушила в Катеринославську губернію. Їх маршрут перетнувся з маршрутом Кінної армії Будьонного, що із заходу йшла на південь України для боротьби з Врангелем. Командир ударно-розвідувального загону Степової дивізії Чорний Ворон, першим зустрів ворога. Будьонівці спершу прийняли воронівців за своїх. Тому й Микола Скляр зумів впритул підвести тачанки, які, різко розвернувшись, залили ворога кулеметним вогнем. Стягнувши на себе ворожі сили, Чорний Ворон повів їх у протилежний від Степової дивізії бік - у бік сіл Миколаївки та Розумівки. Тактичної мети було досягнуто: відволікши своїм нападом увагу, вони дали можливість Степовій дивізії вийти в район свого формування (Верблюжка — Варварівка — Водяне — Петрове) і захистити своїх рідних від червоного терору. Оточені у маленькому лісочку серед степу, триста воронівців усі до одного полягли. Як оповіли будьонівці-кубанці, поранені козаки добивали себе на очах ворога. Сам отаман застрелив командира черворноармійців та пустив останню кулю собі в голову. В безсилій ярості рубали кінноармійці його мертве тіло... Кілька годинний бій Чорного Ворона коштував червоним третини складу дивізії.

     Після трагічних подій на місце бою приїхали побратими Миколи Скляра – Юрій Горліс-Горський та Пилип Хмара із села Цвітного. Місцеві показали місце бою. Спочатку побратими думали забрати тіло Чорного Ворона, але потім один із холодноярців сказав:

«Не можемо Ворона забрати. Велику кривду і для козаків, і для нього зробимо. З товариством поліг – хай з товариством і спочиває!».

     Зійшлися місцеві мешканці села Розумівка і навколишніх сіл і вперше у 1920 році віддали шану Чорному Ворону та його загону.   Друге вшанування героїв відбулося у 1942 році. На могилу Чорного Ворона знову приїжджає Юрій Горліс-Горський і тут влаштовують панахиду по отаману холодноярців. Очевидці розповідають, що тоді приїхало та зійшлося багато людей. Пізніше, в радянські часи, про це місце було заборонено згадувати. За часів радянської влади, за легендою, під час спроби зруйнувати хрест на могилі Чорного Ворона і його побратимів вдарила блискавка. Сьогодні у лісовому урочищі на околиці села Розумівка, де знаходиться могила отамана Чорного Ворона – Миколи Скляра і його козаків-побратимів, постійно відбуваються військово-патріотичні заходи, відкриваються дитячі табори, проводяться екскурсії. 29 квітня 2017 році було офіційне відкриття і освячення пам’ятника холодноярцю письменнику, автору книги  «Холодний Яр» Юрію Горлісу-Горському. Пам’ятник  має вигляд розгорнутої книжки з вирізьбленим портретом автора. Нижче – надпис: він боронив цю землю від більшовиків 1920, подвиг героїв описав у книзі «Холодний Яр» 1937, полеглим побратимам встановив пам’ятник1942 році. В минулому році завершилось будівництво асфальтованої дороги до місця поховання повстанця отамана Чорного Ворона.

 

Всеукраїнський Тиждень дитячого читання крокує, тай завітав на гостини до Розумівської бібліотеки філії

     Тиждень дитячого читання стартував бібліотечним уроком «Книжковий всесвіт». В цю віртуальну подорож ми запросили учнів, які із цікавістю переглянули відепрезентацію «Пам’ятки книзі», переглянули відеоролик «Мандрівка книжковою планетою». Дізналися, як люди увічнюють книгу в різних куточках світу в вигляді величезних монументів, фонтанів, лавок тощо, а також про пам’ятник на Україні першодрукарю І.Федорову. Бібліотекар  закликала  школярів більше мандрувати з книгами, поринати в їх глибини, насолоджуватись їх читанням. Діти перегорнули сторінки книг, завдяки яким Андерсен став знаменитим на весь світ. На книжковій виставці «Казки Андерсена вчать добру й справедливості» дітей  чекали твори письменника, від читання яких вони  отримали неабияке задоволення.

                   Українські примусові робітники в                               Німеччині «остарбайтери»

    Перші українці «остарбайтери» опинилися на німецькій примусовій роботі ще влітку 1939-го. Наступними на початку вересня 1939-го потрапили до Рейху галичани – військовослужбовці польської армії.  1943-й позначився для тих, хто жив в Україні, новою акцією нацистів: мобілізацією на роботи працездатного населення віком від 16 до 50 років. Про добровільність навіть у пропагандистських оголошеннях не було й мови. Відтепер - це був обов’язок. Протягом 1943-го німці вивезли з України майже 1 млн 90 тис. осіб, а 1944-го додатково ще 600 тис. Шанси на виживання залежали значною мірою від того, куди людина потрапляла: на державне виробництво, де умови праці та побуту були найважчими, чи до сільського господаря, де було легше прохарчуватися. Погані умови проживання, недостатнє харчування, тяжка праця, катастрофічний санітарно-гігієнічний стан у таборах, поширення різноманітних паразитів і шкідників призводили до того, що серед остарбайтерів спостерігався найвищий відсоток випадків травматизму та смертності від інфекційних хвороб і виснаження. Найбільше смертей було від туберкульозу, серцево-судинної недостатності, сухот, виробничих травм і тифу. За даними статистики, середньомісячна смертність серед остарбайтерів у 1943-му сягала 1210 осіб на місяць. Однак у 1944–1945-му вона була ще вищою внаслідок бомбардування авіації союзників. За дуже обережними підрахунками, у Рейху померло від 80 до 100 тис. остарбайтерів…..

Джерело: © 2013, Меморіальний музей тоталітарних режимів "Територія Терору". Посилання:  www.territoryterror.org.ua

                                        Таке не забувається…

      Не оминуло страшним болем і наш край. Осіли в пам’яті жахи та сльози в згорьованих матерів, овдовілих дружин, дітей-сиріт це  – підсумок довгих кровопролитних воєнних років Другої світової війни. Ще важче було людям, молодим дівчатам, яких вивезли з країни, розлучили з рідними, близькими. Жителі села Розумівка Журба Антоніна Михайлівна, Мачак (Горобець) Евдокія, Вовченко Марія Микитівна прості селянські дівчата "остарбайтери" примусові робітниці в неволі написали пісню "Про Германію". Ці рядки пісні були їхньою журбою та смутком за домівку та ріднею десь у далекому 1943 році...... Цими спогадами у пісні поділилась Бугаєнко Катерина, яка у семирічному віці почула пісню вперше, та запам’ятала кожне слово, кожну ноту мелодії …...

 

 

                     Є в Шевченка дата народження -  дати смерті в Шевченка немає

          Шевченко залишив по собі величезну творчу спадщину й Україна вшановує визначного поета, художника та мислителя. Цього дня, 9 березня, у 1814 році з’явився на світ визначний поет, класик української літератури, мислитель, художник Тарас Григорович Шевченко. Тож сьогодні, в Розумівській сільській бібліотеці запрошені мандрували сторінками творів на інформаційній  годині спілкування «Т.Г.Шевченко – маестро слова, пензля і печалі, митець пера, палітри і пророцтва», читали цитати та вірші, обговорювали життя і творчість Т.Г.Шевченка. Напередодні святкування 207-ї річниці від дня народження українського генія Тараса Григоровича Шевченка у нашій бібліотеці до уваги користувачів представлена виставка-інсталяція «А над землею Шевченкове слово живе», підібрано літературу, що розкриває творчий та життєвий шлях Тараса Григоровича, його спадок як письменника, художника, мислителя і борця за волю України.

                                          КЕРІВНИЦТВО ОЛЕКСАНДРІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ

 ЗДІЙСНИЛО РОБОЧУ ПОЇЗДКУ

 

              В селі Розумівка 4  березня  2021 року під головуванням селищного голови  Олександра Безпечного та заступника селищного голови Василя Скляренка відбувся виїзний прийом жителів  сіл Розумівка та Миколаївка. В ході даного заходу староста сіл Розумівки та Миколаївки  Микола Христенко ознайомив керівників селищної ради з роботою установ, які розташовані в селі Розумівка.  Керівники громади відвідали житлово-комунальне підприємство с. Розумівки, фельдшерсько-акушерський пункт, Розумівський будинок культури, народний музей історії села Розумівка,  а також побували у сільській бібліотеці, ознайомилися з роботою бібліотеки та поспілкувалися з читачем бібліотеки Катериною Бугаєнко. Олександр Безпечний та Василь Скляренко відмітили позитивну динаміку в роботі даних установ та були задоволені станом та збереження самих приміщень і їх технічним забезпеченням.