15 лютого - 35-та річниця виведення військ з Афганістану

                        Афганська війна – одна з самих трагічних сторінок історії

нашого народу, яка тривала вдвічі довше ніж Друга світова

           Війна в Афганістані — військове вторгнення СРСР до Афганістану під приводом боротьби проти повстанських груп моджахедів, у якій брали участь урядові війська Афганістану й СРСР. Почалась у грудні 1979 року нападом спецпідрозділів КДБ СРСР на президентський палац у Кабулі і вбивством президента країни Хафізулли Аміна разом з його оточенням та заміни його  Кармаля Бабрака. До Афганістану було перекинуто обмежений контингент армії СРСР. Війна, тривала до виведення основної маси військ 15 лютого 1989 року. Унаслідок війни загинуло (за міжнародними даними) 1,5 млн або 10 % з числа тодішнього населення країни, 15 тис. військовослужбовців. 15 лютого 2024 року  ми віддаємо шану учасникам  бойових дій на території інших держав.

 

   Низький уклін ветеранам афганської війни, що винесли на своїх плечах неймовірно важкий тягар суворого лихоліття.

     На Афганській землі свій інтернаціональний обов’язок виконували наші жителі села Розумівки: 

           Безлюдько Іван Миколайович 

           Вовченко Людмила Андріївна 

          Голинський Анатолій Володимирович  

          Задорожній Андрій Федорович 

          Зеленько Василь Миколайович

          Задорожній Іван Іванович

          Поліщук Василь Григорович 

       Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 р. закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. Чекання вибілило скроні і батькам Зеленько Миколи та Зеленько Ганни які так і не дочекалися свого синочка. 26 лютого 1985 року Вася написав листа рідним. Коротко розповів, як служиться, привітав маму і сестричку з наступаючим Восьмим березня. «Вибачте, листівки не знайшов, тому поздоровлю малюнком», - повідомляв він і додав на аркуші власноруч намальовані квіти. 

    Цей лист з далекого Афганістану був ще у дорозі, а випередила його похоронка з болючими і гіркими словами: «Ваш син – Зеленько Василь, виконуючи інтернаціональний обов'язок, загинув смертю хоробрих 2 березня 1985 року. 

    Ми пам’ятаємо, вшановуємо світлу пам’ять хвилиною мовчання про нашого земляка Зеленька Василя, який загинув виконуючи інтернаціональний обов’язок.  Схиляємо голови перед його подвигом та відвагою, який не повернувся з поля битви.